On-line

We have 82 guests online
Besucherzahler singles
счетчик посещений


Designed by:
SiteGround web hosting Joomla Templates
PDF Print E-mail
The History of Nikopol Region - XVIII-XIX cc.
Friday, 14 June 2019 15:32

Тороп С.О.
Біолог, краєзнавець
м. Нікополь, Україна

Біографія

 

Таємниці нікопольських підземель

Быть при Никитине ретраншементу, построить церковь,
карантинный гостиный двор, с сараями, с погребами и с важнею

З доповіді комерсанта Лодигіна, 1760 рік

 

У минулі роки багатьом нікопольцям доводилося чути розповіді про підземелля, розташовані під старою (історичною) частиною нашого міста. Одні з них здавалися мені досить правдоподібними і насиченими цікавими подробицями. Інші, навпаки, викликали певні сумніви і більше скидалися на місцеві легенди, народжені, втім, аж ніяк не на порожньому місці...

Так, ще в шкільні роки я вперше почув про потайний хід, який нібито був проритий ще запорозькими козаками і колись виходив до берега Дніпра; а також про цілу мережу підземних тунелів і переходів, за якими тутешні купці колись транспортували свої товари до шопи (старого ринку).

Оповідання про надійно сховані від людських очей таємничі підземелля, по яким, як запевняли численні самодіяльні дослідники, «можна блукати годинами», розбурхували мою підліткову свідомість і не давали спокою. Під їх впливом я в липні 1983 року, знайшовши серед ровесників кількох однодумців, відправився разом з ними на пошуки «купецьких скарбів». Запасшись свічками та ліхтариками, прихопивши з собою пару ножів, сірники, мішок, мотузку і лопату, ми спустилися під землю по вузькому лазу в районі медучилища. Очікуваних золотих монет та інших скарбів виявити не вдалося. Вузький коридор роздвоювався приблизно через 15 м. Перший, так само вузький, прохід закінчувався просторою каморою. Другий - спрямовувався в бік вулиці Антипова (Херсонської) і був напівзавалений землею.

 

 

Олег Фельдман дбайливо збирає раритетні речі для музею в підземеллі

Перебування під землею обернулося масою неприємностей - покарання батьків, виклик в кабінет до директора школи, проведення з нами профілактичної роботи. За радянських часів подібні витівки, м'яко кажучи, не віталися. Любителів «лазити під землю» намагалися всіма силами відвадити від цього заняття, залякуючи їх обвалами, бандитами та міліцією.

Цілком природно, що виявлений нами лаз вже наступного дня був засипаний, а незабаром вхід в нього старанно забетонували... Пройшли роки. Після першої в житті участі в справжній науково-дослідницької експедиції я, здавалося, зовсім охолов до нікопольських підземель. Лише пам'ять про здійснену ще в підлітковому віці подорож по їх таємничому світу залишилася надовго.

З порівняно недавнього часу підземні об'єкти старого Нікополя перестали бути таємницею за сімома печатками. З 2018 року завдяки зусиллям фонду «Нікополь туристичний», заснованого директором туристичного агентства «7 Січей» Олегом Фельдманом, спільно з заступником директора Нікопольського краєзнавчого музею Мирославом Жуковським і Почесним громадянином Нікополя, художником Марком Проданом розпочато їх серйозне вивчення. Більш того, деякі з підземних споруд стали екскурсійними об'єктами, які відвідали вже понад 150 екскурсантів.

 

 

Сергій Тороп проводить екскурсії в підземелля для нікопольців і гостей міста

 

 

 

 

Екскурсії в підземелля популярні серед нікопольців

Однак далеко ще не всі таємниці нікопольських підземель розкриті. Вони пов'язані як з призначенням підземних споруд, так і з часом їх будівництва.

Підземні об'єкти старого Нікополя, як вже виявлені та частково вивчені, так і ті, що фігурують в місцевих легендах і розповідях старожилів, можна умовно розділити на два типи. До першого з них відносяться так звані купецькі підземелля - досить високі і просторі, з обкладеними цеглою стінами і напівкруглими перекриттями арочного типу. До другого - зазвичай вузькі і розгалужені ходи і тунелі, які претендують на роль нікопольських катакомб. В цілому ряді випадків споруди обох типів знаходяться поряд і навіть доповнюють один одного. Так, під час дослідження підвалів старого ринку за цегляною кладкою однієї зі стін вдалося виявити розгалужений хід...

Вік так званих купецьких підвалів зазвичай співвідносять з віком розташованих над ними одно- і двоповерхових будівель, зведених в кінці XIX – на початку XX століття, які колись служили купецькими магазинами, банками, прибутковими будинками, гостинними дворами, готелями, коморами, складами, винними погребами і ресторанами.

 

 

Як відомо, основу планування старого Нікополя складає прямокутно-сітчаста система, що була успадкована ним від «губернського міста Слав'янська», який «король Тавриди» Григорій Потьомкін планував побудувати поруч з однойменною фортецею в 70-х роках XVIII століття. Відомий географ і мандрівник Василь Зуєв, який відвідав місто, що на той момент вже отримало назву Нікополь, в жовтні 1781 року відзначав: «В нем строение хорошее, мазаночное, разделенное прямыми улицами, а соборную церковь и канцелярию, которые стоят на самом верхнем краю берега, сверх того отделяет от жилья пространное поле». Навколо розпланованих вулиць виник Осередок (приватний сектор старого міста), забудований в основному одноповерховими будинками - із заповненням з глини, з гонтовою покрівлею і позбавлений декору. Згодом їх змінили цегляні будинки, побудовані за проектами професійних архітекторів. В середині XIX століття в Нікополі налічувалося шість кам'яних будинків і близько півсотні дерев'яних, але до початку 1880-х років кількість кам'яних будівель збільшилася в кілька разів. Цьому сприяли зростання торгівлі і промисловості (до речі, першим промисловим підприємством, побудованим в місті в 1832 році, був цегельний завод), а також купецького стану, який відігравав в житті Нікополя все більш активну роль (на той час купців в ньому налічувалося вже понад 350 осіб).

 

 

«Чарівна лампа Аладдіна» допомагає освітлювати підземелля

Базарна площа, а також розташовані поблизу від неї ділянки вулиць Катеринославської, Запорозької, Херсонської та Думської стали своєрідним торгово-діловим центром. Саме тут в кінці XIX – на початку XX століття були побудовані будинки в неоруському і раціональному стилях (ринок Шопа, 1909-1910 рр.), а також в стилі модерн (будинок купця Тимофєєва, 1908 року, нині - вул. Микитинська, 3), які остаточно сформували вигляд історичного старого Нікополя.

Більшість двоповерхових купецьких будинків мали спрощене трактування перших поверхів і ускладнену пластичну обробку других. Такі будівлі зазвичай будувалися за принципом «три в одному» і крім других (житлових) поверхів, де розміщувалися кімнати господаря і прислуги, і перших (торгових), мали ще й підземні (або нульові) поверхи. Останні найчастіше виконували функції торгівельних складів, набагато рідше тут могли перебувати невеликі майстерні. Дивно, що ці приміщення по типу кам'яної кладки, її розшивкою і розмірами, нерідко разюче відрізняються від надземних поверхів. Дані відмінності навряд чи можуть бути звичайною випадковістю. Все говорить про те, що цілий ряд так званих купецьких підвалів за своїм віком можуть бути старше зведених над ними в кінці XIX – на початку XX століття будівель. Але наскільки старше?

Не секрет, що збережені до наших днів будівлі старого Нікополя будувалися аж ніяк не на порожньому місці. Спадкоємці відомих купецьких родин і нові власники зводили їх на фундаментах колись існуючих будівель. Найчастіше вони просто добудовували або перебудовували останні в дусі нових архітектурних тенденцій, залишаючи при цьому розташовані під землею приміщення в їх первинному вигляді. Власне кажучи, вони і не потребували особливої перебудови, бо призначалися суто для господарських цілей. Виходячи з цього, час будівництва ряду купецьких підвалів можна віднести до кінця XVIII - першої половини XIX століття. До початку ХХ століття деякі з них були розширені. Місцями поруч зі старою чітко виділяється пізніша цегляна кладка.

Ще не так давно на Нікопольщині, у всіх місцях, де раніше знаходилися Запорозькі Січі, люди натикалися на дивні підземні споруди. Відомий дослідник історії запорозького козацтва Дмитро Яворницький писав про одне з них: «В южной оконечности острова Томаковки, почти против самой середины ее, указывают еще на лёх, т. е. погреб, выкопанный будто бы также запорожскими казаками. По словам старожилов, лёх имел более трех сажен длины (более 6,5 м – прим. авт.), начинался от ветки Речища и шел далеко вверх. В настоящее время он находится в середине обвала, занимающего целую квадратную десятину земли у южной оконечности острова и образовавшегося от действия весенних вод, которые, просасываясь в глубину земли, делали в ней рвы и обваливали ее. Пролезть в этот лёх нет никакой возможности за множеством змей, которые водятся здесь».

. 

 

Ходи, прориті в глиняній породі

 

 

Подібні підземелля існували і в селищі Микитино, в старій частині сучасного Нікополя. За документами січового архіву 1770 року, тут було 10 шинків, які приносили військовій скарбниці непоганий прибуток. За простий шинок без льоха (погреба) орендна плата становила 2 рубля 50 копійок, а з погребом, де можна було тримати пиво і мед - 4 рубля 50 копійок. За всіма ознаками залишки одного з таких пагорбів (викладеного з бутового каменю) були виявлені в 2018 році за кам'яною кладкою підземелля колишнього кінного двору на вулиці Поштовій.

Підземелля другого типу, що представляли собою лази і ходи, розгалужені і, судячи за деякими свідченнями мають довжину від декількох десятків до сотень метрів, заслуговують на окрему увагу. У ряді випадків ними можуть виявитися кілька тих же купецьких підвалів, з'єднаних між собою. Цілком закономірно, що об'єднання купецьких родин і виникнення загальних комерційних інтересів тягло за собою об'єднання майна, в тому числі і підвалів. Як наслідок цього, дані підземелля використовувались не тільки для зберігання товарів, а й для їх транспортування. Існує навіть припущення, що колись всі торгові ряди на Базарній площі були з'єднані під землею між собою, а також з ринком (Шопою) і пристанями на Дніпрі. Завдяки підземним ходам доставляти товари до місць їх продажу було набагато швидше і вигідніше. За радянських часів більшість проходів між підвалами були засипані і закладені цеглою. Сліди цієї роботи, очевидно виконаної за вказівкою згори, добре помітні в нікопольських підземеллях. Така політика в післявоєнні роки реалізовувалася в СРСР спецслужбами повсюдно.

Однак в старій частині зустрічаються ще й ходи, прориті в глинистій породі. Вони дуже вузькі і навряд чи могли призначатися для постачання товарів. На мій погляд, ці підземелля мали військове призначення, бо дуже схожі на ті, що знаходилися під оборонними спорудами запорозьких козаків і армії Російської імперії в XVII-XVIII століттях. Вони служили для прихованого пересування військ, вели до порохових погребів та підземних складів. Підземеллям такого роду доводилося виконувати й інші функції. Про такий тип козацьких підземель в наших краях згадує Іван Чугуєвець - запорозький військовий писар, який зробив в 1766 році докладний опис Нової Січі: «Близ сечевой церкви выделялась пушкарня или артиллерийский «большой обширности» цейхгауз с большим и глубоким подвалом, в котором хранились пушки, ружья, боевая амуниция и который, с тем вместе, служил войсковой тюрьмой или секвестром для содержания разных преступников». Роль в'язниці розташованим під Шопою підземним ходам і підвалам доводилося грати і в 1937 році, через брак місць в нікопольському відділенні НКВС. За свідченнями деяких старожилів, по підземному ходу, що веде в бік Шопи, в лютому 1944 року повели в небуття полонених поплічників гітлерівських окупантів (поліцаїв). Вхід в нього був замурований зовсім недавно - в 80-х роках ХХ століття.

У 1763 році «генерал, директор, фельцехмейстер і різних орденів кавалер» Олександр Вильбоа отримав «височайший наказ» провести топографічну зйомку прилеглої до селища Микитино території з метою побудови тут фортеці. Незабаром він доручив цю роботу інженеру-полковнику Менцеліусу, який проектував фортецю Св. Єлизавети. Останній поставився до завдання дуже відповідально - зняв план місцевості, починаючи від Січі і до Микитиного Рогу включно, позначивши на ньому усі, як вже існуючі на той час, так і ті, що тільки намічалося побудувати, оборонні споруди. Відразу ж після повернення в Петербург Менцеліус подав докладний рапорт з 11-ю аркушами знятої їм місцевості, а також з проектами будівництва фортеці і ретраншемента. 5 січня 1764 року Колегія іноземних справ, ознайомившись з його рапортом, постановила: «Можна сим случаем пользуясь в том месте и крепость побольше прежней построить, оную комендантом снабдить и нужныя к обузданию их распоряжения учинить». Але про яку колишню фортецю йде мова? Виходить, що до середини XVIII століття в околицях Микитиного Рогу вже існувала якась фортеця і чиновникам Колегії іноземних справ про неї було добре відомо. Чи не на місці цієї фортеці більш 10 років по тому почали будувати фортецю Слав'янськ?

Цікаво, що з самого початку Слав'янськ на місці сьогоднішнього Нікополя проектувався не тільки як військовий, але і як торговий центр. Дана обставина не могла не призвести до будівництва підвалів та інших підземель відповідного призначення. У рапорті, відправленому губернатором Муромцевим і генералом Медером 3 вересня 1776 року в Петербург, чітко вказувалося: «В таком числе гарнизон (два батальона. – Прим. авт.) не без надобности для совершенной безопасности города, который ради способности к торговле должен быть многолюден, к тому же внутри достает столько места, что можно иметь все надобные строения к содержанию в готовности довольного запасу, как собственно для той крепости, так и для транспортов с оными». Надалі фортеця була «відсунута від берега» - в сторону, де в ХІХ – на початку ХХ століття знаходилися склади купця Тимофєєва і Шопа (ринок). Всупереч думці про те, що до будівництва фортеці Слав'янськ навіть не приступали, думаю, певні роботи по її зведенню проводилися, причому вельми активно. Протягом двох років їх двічі (!) відвідувала «висока інженерна інспекція», а на складеній в 1779 році геодезистом Ісленєвим мапі Слав'янськ був позначений як... побудоване місто-фортеця. Коли в зв'язку зі зміною політичної та військової обстановки (віддалення кордону Російської імперії з Туреччиною) потреба в фортеці відпала, її надземні споруди (як зазвичай було в таких випадках), швидше за все, розібрали, а підземні - пристосували для зберігання і транспортування товарів. Старі ходи і підвали в ХIХ – на початку ХХ століття могли продовжувати, частково розширювати і перебудовувати, тому різні їх ділянки можуть мати різний вік.

Як відомо, найстаріша зі збережених на території сучасного Нікополя будівель (церква Різдва Пресвятої Богородиці на 3-ій дільниці) було зведена в 1829 році. В силу різних причин споруди, що відносяться до XVII-XVIII століть, до нас не дійшли. Даний факт, звичайно, відноситься лише до надземних будівель.
Унікальність нікопольських підземель полягає, перш за все, в тому, що деякі з них цілком можуть виявитися ровесниками нашого міста. За допомогою їх вивчення вчені зможуть отримати неоціненну додаткову інформацію про цілі етапи історичного розвитку Нікополя. І в зв'язку з цим нікопольські підземелля можуть виявитися надзвичайно цікавими не тільки для дослідників, але й для місцевих жителів і туристів. Відрадно відзначити, що перші кроки на шляху їх перетворення в туристичні об'єкти агентством «7 Січей» вже зроблені.

 

 Джерело: Тороп С. Тайны никопольских подземелий [Текст]  // Проспект Трубников. - 2019. - 23 мая (№ 21). – С. 4-5.


 

На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про історію Нікопольщини:
 
 
 
Last Updated on Wednesday, 26 June 2019 15:12
 
Нікополь Nikopol, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting