On-line

We have 206 guests online
Besucherzahler singles
счетчик посещений



Designed by:
SiteGround web hosting Joomla Templates
PDF Print E-mail
The History of Nikopol Region - In the years of the World War II (1939-1945)
Friday, 30 April 2010 07:58
Яцюк (Машинська) В.І.
м. Нікополь, Україна
Біографія


До нас у будинок приходили підпільники
(спогади учасниці партизанського руху на Нікопольщині 1942-1944 рр.)


У 1941 р. мені було 16 років.

Німці з Нікополя обстрілювали Кам'янку. Чекали, що вони прийдуть через Дніпро. А вони через Каховку пішли на Мелітополь. Тому в Кам'янці, як у мішку, опинилися наші винищувальні батальйони. Почали створюватися підпільні групи у Нікополі, Знаменці, Кам'янці, Ільїнці. Через р. Конку (притока Дніпра) ходив паром, його тягали у ручну, тому зв’язок був.

У 1942 р. почалася відправка молоді до Німеччини. Нас у сім'ї було троє дівчаток. Мама не знала, куди нас ховати. Доводилося сидіти на горищі, в льохах, корівниках.

Учасник підпілля Федір Онуфрійович Кузьменко добре знав нашу сім'ю, прийшов до мами і умовив її видати мене за нього заміж. Їй нічого не залишалося, як погодитися. Заміжніх не брали до Німеччини, але коли стали багато розписуватися - забирати почали і їх.

Я залишилася по вагітності. У 1943 р. народилася донечка - наша рятівниця. Без неї я - нікуди. Доводилося з нею, двомісячною, переходити лиман і переїздити річку Білозерку, добиратися в Ільїнку у будинок Соколових - дядьки Кузьми і тітки Варі. Це був явочний будинок. Я носила пакети, але що в них - не знала. З Нікополя до нас приходили члени підпілля, ховали у мене автомати, гранати, рушниці. Федір Юхимович Куріцин, житель Знаменки, знаходився у мене, по своїх роках сходив мені за батька.
 
Пізніше мені вдалося переправитися до Нікополя на вулицю Нагорну до далеких родичів Федора Кузьменка. Це сім'я Сидоренко: вона Кузьмінічна, а дідусь - Савелійович. Їх син, Олександр Сидоренко, льотчик Радянської Армії, був на фронті. Тут отримала завдання - на залізничній станції стежити за поїздами, з чим і куди відправляються товарняки. На станції працювала прибиральницею тітка Паша: невелика, худорлява, слабка жінка. Я напросилася їй допомогти, а вона залишилася з моєю дочкою. Тітка Паша, видно, здогадувалася, чому я тут, і не один день, але ні про що не розпитувала. Я вела підрахунок ешелонів з технікою та людьми.

Група «Месник» у Нікополі була провалена, і тоді Хлястікову Льові, його дружині Галині і ще двом чоловікам довелося перебратися у Кам'янку. Але Хлястіков як керівник не міг залишатися там довго, повернувся у місто, де був схоплений і замучений.

До Білозерки було підтягнуто багато наших військ. Про це дізналися наші партизани, які зустрілися з розвідниками. Вони йшли над берегом до переправи. Через декілька днів почався бій, і замасковані в садах німецькі танки рушили на Білозерку. Там таке творилося, що земля у Кам'янці тремтіла. Вночі у мене наші хлопці забрали гранати, зброю і рушили до переправи, щоб затримати відступ, підірвали пором і знищили ворога. На інший берег переправлялися на човнах, які ховали нижче порому.

У мирний час Галина Хлястікова приїжджала у Кам'янку, була у школі № 1 на зустрічі із старшокласниками. Вона багато розповідала про роботу групи «Месник» і відзначила мою активну участь. Тоді я у СШ № 1 була головою батьківського комітету. Перший її лист до мене я дбайливо зберігаю. Зберігаю, як спогад про важкі дні війни 1941-1945 рр.
 
 
Взято: Они освобождали Никополь. - Днепропетровск : Пороги, 2001. - С. 184-185.
 
 

 
Зустріч ветеранів. Нікополь. 9 травня 1998 р.
 
 
 
Спогади учасниці партизанського руху на Нікопольщині Яцюк В.І. 2010 р. Частина 1
 
 
 
 
Спогади учасниці партизанського руху на Нікопольщині Яцюк В.І. 2010 р. Частина 2
 
 

 

Переведення в електронний вигляд: Бутенко О.П.

На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про історію Нікопольщини:

 

Last Updated on Tuesday, 14 September 2010 16:24
 
Нікополь Nikopol, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting