On-line

We have 158 guests online
Besucherzahler singles
счетчик посещений


Designed by:
SiteGround web hosting Joomla Templates
PDF Print E-mail
The History of Nikopol Region - General information on Nikopol history
Tuesday, 22 December 2009 01:33

Анцишкін І.В.
Історик,
головний зберігач
Нікопольського краєзнавчого музею
м. Нікополь, Україна
Біографія

Матеріал надано в авторській редакції



Пошта в Нікополі

 

Створення першої поштової установи на території сучасного міста та району відноситься до 40-х років XVII ст. В "Історії Нової Січі або останнього Коша Запорозького" А.О. Скальковського описано поштовий Уклад на території Микитинської Січі, заснування якої у 1639 р. поклало початок створення сучасного міста Нікополя.

Козацька поштова система діяла на терені Нікопольщини ще протягом майже півтора століття. Пошту на Січ у XVIII ст. переправляли через черкаського і чигиринського старост. Для поштарів козаки давали коней і провідників. Використовували  інші можливості. Так, кошовий отаман Сірко відправляв листи за допомогою чумаків.

У листопаді 1768 р. була створена постійна пошта. Були встановлені поштові пости. На території Нікопольщини знаходились такі поштові прогони і станції:
  1. Від Січі (сучасне с. Покровське) до річки Солоної - 25 верст.   
  2. Від Солоної до річки Базавлук та містка Церковного - 45 верст.
На кожній станиці поставлено 6 коней і 3-є козаків із наставленням: возити посланців і пошту, беручи за кожного коня і версту по 1 копійці. Взимку 1768-1769 рр. напали кримці і багато поштарів було перерізано, будинки їх спалено, коней викрадено, і до весни поштове сполучення припинилося.

У березні 1769 р. заснована нова поштова лінія. На території Нікопольщини були такі прогони:
  1. Від Січі до річки Чортомлик (сучасне с. Олексіївка), де зимівник козака Щебанівського, куреня Губи - 20 верст.
  2. Від Чортомлика до річки Кам’януватої - 20 верст.
На поштовій станції було по 4-и коня верхових і по 2 добрих козаки. Запрошували на поштову службу бажаючих, і їм, окрім оплати за коня і версту по 3 гроші, видавалося ще особливе жалування з армійських сум. На поштову службу бралися тільки одружені козаки.
    
У травні 1774 р. заснована нова поштова лінія від річки Синюхи, тобто польського кордону, до Микитиного (м. Нікополь). На теренах Нікопольщини існували такі прогони:
  1. Від річки Кам’янка до посту на річці Солоній - 30 верст. Пост: 7 козаків, 7 коней.
  2. Від мосту на Солоній до річки Чортомлик - 30 верст. Пост: 6 козаків, 6 коней.
  3. Від Чортомлика до Микитиного - 20 верст. Пост: 7 козаків, 7 коней.
Навесні 1774 р. козаки були дуже виснажені службою, то товариство косило сіно для годівлі поштових коней узимку.
    
У 1775 р. відкрито додаткову поштову лінію Кінбурн-Кеменчук, яка пролягла через Нікопольщину. У нас були такі станції: р. Кам’янка, р. Базавлук, р. Чортомлик, Микитино і далі на лівий берег через Верблюжку.
    
У 70-х роках XVIII ст. було регламентовано поштову службу на козацьких лініях. Указано було влаштувати постійні помешкання: у степу землянки або мазанки, біля переправ пристанища для кур’єрів з конями. Пошту і кур’єрів наказано приставляти від місця до місця "не замедля" і "безостановачно", коней поштових утримувати у повному ладу, а у випадку розгону заміняти міщанськими. Полковники місцевих паланок зобов’язувалися робити перевірки і за будь-які негаразди з боку поштарів "безпослабно" карати.
    
Після знищення Запорозької Січі у 1775 р. і втихомирення краю, поштова служба перейшла в руки російської колоніальної адміністрації. В 1836 р. у Нікополі була створена поштова контора, а у 1839 р. через містечко пройшов поштовий тракт Катеринослав-Херсон. Він складався з 9 конно-поштових станцій, одна з них у Нікополі. На станціях пошту перекладали на інші підводи, запрягали свіжих коней і вона рухалася далі.

Нікополь у XIX ст. не мав статуса міста, а вважався волосним містечком. У 1857 р. в Нікополі було 975 дворів. 6 812 мешканців. У 1875 р. на терені сучасної Нікопольщини було 3 поштових станцій:
  1. Нікопольська обслуговувала 14 верст, мала 15 коней.
  2. Чортомликська обслуговувала 13 верст, мала 10 коней.
  3. Базавлукська обслуговувала 12,25 верст, мала 12 коней.
Вартість прогонної плати складала 2,5 коп. за версту.
   
У 1864 р. в Нікополі поштова контора була 4-го класу і мала графік прибуття та відправлення пошти:
1. Прибуття:
- з Сімферопольського тракту об 11 годині дня (понеділок, вівторок, четвер, субота);
- з Катеринославського тракту о 21 годині вечора (неділя, вівторок, середа, четвер).

2. Відправлення:
- на Сімферопольський тракт о 22 годині вечора (неділя, вівторок, середа, четвер);
- на Катеринославський тракт о 22 годині вечора (неділя, вівторок, середа, четвер).
    
У 1866 р. з’явилось поштове відправлення - бандероль.
    
У 1871 р. з’явилось поштове відправлення - листівка і заказний лист.
    
З 1 січня 1891 р. Базавлуцька поштова станція була реорганізована у поштове відділення та увійшла до складу Нікопольської контори. Нікопольська поштова-телеграфна контора з 1 березня 1891 р. була переведена у контору 4 класу, у липні того ж року при ній було відкрито поштово-телеграфну ощадну касу. Прибуток у 1890 р. поштово-телеграфної контори склав 10 368 рублів 97 коп.
    
Наприкінці 90-х років XIX ст. поштові станції у Нікопольському регіоні утримувалися за системою вільної пошти без затвердженого штату ямщиків, коней, волів і т.д. Але скарг з боку клієнтів не виникало. У дореволюційний час пошта постійного місця перебування не мала і розміщувалася у різних місцях.
    
На 1896 р. у Нікополі було 2 763 двора і біля 16 000 населення. Пошта головним чином розносила нікопольцям листи та перекази. Відомо, що періодичні видання на той час отримували: соборний протоієрей і відставний поручик Шмагайло, та ще хтось передплачував газету "Син вітчизни".
     
При вивченні актових документів, що зберігаються у Нікопольському державному краєзнавчому музеї були встановлені такі працівники пошти ХІХ та ХХ ст.:
  • Бабічєв Адрій, Нікопольської Поштової контори сортувальник. Працював у 50-60-і роки ХІХ ст.
  • Вінчевський Костянтин, поштар. Працював у 70-80-х роках ХІХ ст.
  • Зайцевський Григорій Тимофійович, православний, 1859 р.н. Старший сортувальник, ратник ополчення, обер-офіцерський син. Працював у 80-х роках ХІХ ст.
  • Корцин-Жуковський Володислав Адам-Йосип, сортувальник поштової контори, колезський асессор. Працював у 60-х роках ХІХ ст.
  • Лагунов Микита Іванович, станційний доглядач конної пошти. Працював у 50-60-х роках ХІХ ст.
  • Спальто(?) Федір, помічник поштмейстера, колезський асессор. Працював у 80-і роки ХІХ ст.
З 1901 р. поштарями працювали Медвєдєв Гнат Микитович і Бойко. На работу приходили до сходу сонця. Набравши для комерційних кампаній, різних купців, чиновників та інтелегенції купу листів і газет ("Російське слово","Син Вітчизни","Копійка") розносили їм. Мостових не було, годинами хлюпали по багнюці, відбиваючись від злих псів.
   
На початку ХХ ст. у Нікополі діяла станція конної земської пошти. Її утримував власник друкарні Рабінович. Конюхом, сторожем, ямщиком був Кобрусь. Пошту розвозив Дробот.
   
До 1917 р. цілі квартали і вулиці не отримували жодної газети, жодного листа. На початку ХХ ст. начальником пошти був Родіонов Лев Михайлович, родом з донських козаків. Помер у 1911 р. На початку лютого 1919 р. ревком призначив комісаром пошти і телеграфу його сина Родіонова Михайла Львовича, який у червні 1919 р. був розстріляний повсталими проти комуністичого терору нікопольцями.
   
На 1 січня 1921 р. у Нікополі була поштово-телеграфна контора ІІІ-го класу, у якій працювало 45 чоловік, з них:
  • завідуючий - 1;
  • помічник завідуючого - 1;
  • кваліфіковані спеціалісти - 21;
  • помічники кваліфікованих спеціалістів - 12;
  • некваліфіковані працівники - 7;
  • наглядачі - 1;
  • монтери - 2.
У с. Новопавлівка було поштово-телеграфне відділення, у якому працювало 6 чоловік:
  • завідуючий - 1;
  • кваліфікованих спеціалістів - 1;
  • помічників кваліфікованих спеціалістів - 1;
  • некваліфікованих працівників - 2;
  • наглядачів - 1.   
Поштові відділення:
  • с. Олексіївка - 3 чол.;
  • с. Базавлук - 4 чол.;
  • с. Капулівка - 3 чол.;
  • с. Червоногригорівка - 3 чол.;
  • с. Криничувате - 2 чол.;
  • с. Лошкарівка - 2 чол.;
  • с. Шолохово - 4 чол.
На початку 30-х років у зв’язку з будівництвом ПТЗ було збільшено фінансування на розвиток пошти.        
  • відділення зв’язку (1930 р.) - 1; (1934 р.) - 3;
  • штатних агентів (1930 р.) - 3; (1934 р.) - 8;
  • нештатних агентів (1930 р.) - 5; (1934 р.) - 7;     
  • поштарів (1930 р.) - 12; (1934 р.) - 72;               
  • у т.ч. колгоспних - 67.
Розширення оперативних одиниць поштового зв’язку, збільшення кількості поштарів і т.д. дало можливість скоротити строки доставки преси і кореспонденції. У найбільш віддалений населений пункт с. Миропіль у 1934 р. пошта поступала на 2-й день, в той час, як у 1930 р., на 4-5 день. В інші населені пункти району пошта поступала у день відправки з Нікополя, а у 1930 р. на 2-3 день.
 
На початок війни у Нікополі було 3 відділення зв’язку, а у районі - 10 відділень. Начальником контори зв’язку був Бібіч Степан Сергійович, який загинув у 1941 р. на одній з залізничних станцій у Білорусі. Він був призваний до лав армії, мав звання "капітан" і працював на одній із таємних сортувальних баз "Ольга".
 
Відомі також ще кілька прізвищ загиблих під час Другої світової війни:
  • Дробот Антон Федорович - поштар;
  • Лєщенко Андрій Павлович - поштар.
За роки нацистської окупації у м. Нікополі було знищено майна зв’язку на 2 728 937 руб, по Чкаловській конторі зв’язку на 690 286 руб., по Марганецькій - на 8 540 руб. Були знищені транспортні засоби, двоповерховий будинок вузлу зв’язку.
    
У день визволення Нікополя 08.02.1944 р. першим прибув на відновлення засобів зв’язку Мартиненко Василь Омельянович, нікопольчанин, виконуючий обов’язки помічника начальника контори зв’язку. Через 3 дні прибув раніше призначений наказом № 1495 від 22.01.1944 р. Дніпропетровського обласного Управління зв’язку начальник Нікопольської контори Канівець Олег Опанасович. 10 лютого 1944 р. він оголосив наказ № 1 по Нікопольській конторі зв’язку: "Сього числа прибув у м. Нікополь і приступив до організації контори зв’язку і Чкаловського району". На посаду бугалтера цим же наказом призначена Трубачова Тетяна Трохимівна.
   
6 березня 1944 р. у штат були зараховані заступник начальника контори зв’язку Мартиненко Василь Омелянович. Цим же наказом прийняті на роботу 38 чоловік, у т.ч. 9 листонош, начальники агенцій Міропіль, Чортомлик, Орджонікідзе, Новоолексіївка, Катеринівка, контролер переказів, бугалтер, сортувальник, завідуючий бюро Союздруку, касир та ін.
   
Під контору зв’язку була зайнята будівля по вул. Карла Маркса, 28. У будівлі під час окупації розміщувалося гестапо. Працівники контори зв’язку у неробочий час відмивали та чистили будівлю від залишків людської крові і нечистот, упорядковували приміщення та двір.
    
Штат контори зростав. Пришли на роботу листоношами поштарі з дореволюційним та довоєнним стажом роботи: Крючок Іван Ісайович, Седлецький Микола Пилипович, Чорновус Василь Олексійович, Ігнатенко Костянтин Семенович.
   
Збільшилась кількість листонош, поштових агентів, відкривалися відділення зв’язку у с. Червоногригорівка, Чкалово, Новоіванівка, радгоспу "Брянський".
   
Вже у квітні 1944 р. з’явилась воєнізована охорона і буфет, людям видавали безкоштовно пайки, була посада кухарки, своє підсобне господарство у районі аеропорта. Та деякі з прийнятих на роботу у лютому-квітні були забрані на фронт. Деяких звільяли як не упоравшихся з роботою або за порушення дисціпліни. Слід відзначити, що начальник контори Канівець Олег Опанасович дуже жорстко наводив порядок у колективі. Більше 50 наказів за 1944 р. говорять про звільнення працівників за розпиття спиртних напоїв, запізнення на роботу, дезорганізацію роботи, розкрадання.
   
У червні 1944 р. були відновлені залізничні колії і обмін пошти (на станцію її везли кіньми) робили в купе якого-небудь потягу. Поштовики цілодобово чергували на вокзалі, т.я. потяги проходили без розкладу.   
   
Наприкінці 1944 р. усі 13 довоєних відділень було відкрито: "Нікопольбуд", Червоногригорівка, Новоіванівка, ПТЗ, Покровське, Чкалово, радгосп "Брянський", Новопавлівка, Шолохове, Перевізькі хутори, Борисівка, Олексіївка, Орджонікідзе.
   
Організовані агенції поштового зв’язку у с. Миропіль, Чортомлик, Катеринівка. Створено Кінно-поштовий двір, автомашин не було, пошту возили навіть у місті на конях. На квітень 1944 р. у контору було прийнято 139 чоловік.
   
З 9 січня 1945 р. на посаду заступника замість Мартиненка В.О. призначено Мартиненко Володимира Васильовича. 23 лютого 1945 р. з Нікопольскої контори виділилася поштова контора Чкаловського району. Начальником цієї контори була призначена Позднякова Надія Артемівна.
   
У березні 1946 р. колектив контори за виконання виробничих завдань вперше був нагороджений Перехідним Червоним Прапором Обласного Управління зв’язку. Начальнику контори Канівцю О.О. присвоєно найвище у той час звання "Майстер зв’язку Союзу РСР".
   
З 2 квітня 1946 р. Нікопольська контора Народного комісаріату зв’язку Союзу РСР була переіменована у Нікопольську контору Міністерства Союзу РСР.
   
У 1947 р. Марганецька контора зв’язку виділилася з Нікопольської, а Чкаловський район став Нікопольським і контора зв’язку з’єдналася з Нікопольською конторою зв’язку. На 1947 р. штат контори вже був 190 чоловік.
   
На 1950 р. організація зв’язку у місті і районі мала такий вигляд:
  • кількість населених пунктів - 44;
  • сільрад - 17;
  • селищних рад - 3;
  • машинно-трактх станцій - 3;
  • радгоспів - 2;
  • колгоспів - 61;
  • кількість відділень зв’язку - 1;
  • агенцій зв’язку - 3;
  • поштових ящиків у місті - 24;
  • у районі - 18;
  • пунктів продажу знаків поштової оплати - 42;
  • кількість колгоспних поштарів  - 46;
  • кількість доставочних дільниць у райцентрі  - 29;
  • кількість доставочних дільниць у районі  - 46;
  • кількість доставок у місті  - 2 р. на день;
  • кількість доставок у районі - 6 р. на тиждень.
33 населених пункти отримували пошту у день відправки з райцентру, 11 - на 2-й день і пізніше. Пошта прибувала у Нікополь з залізничного вокзалу о 3 годині 10 хвилин ночі, відправлялася у населені пункти о 7 годині 30 хвилин.
    
Вихідний платний обмін за 1950 р. склав:
  • по листовній кореспонденції - 1 253 410 од.;
  • грошові перекази - 109 644 од.;
  • посилки - 20 214 од.;
  • телеграми - 60 142 од.
У 1950 р. відкрились відділення зв’язку у Чортомлику, Катериновці, Вокзал, Кірово, Шолохово. На пошті почав працювати автотранспорт від автобази Дніпрпетровська: ГАЗ-67 і ГАЗ-51 - 2 одиниці. Штат контори складав вже 244 чоловіка. Було 117 стахановців і 74 ударника праці.
    
У 50-роки пошта збільшила обсяги продукції і прибутки, з’явився автотранспорт и мала механізація виробничих процесів.
 
Пошта почала доставляти пенсії пенсіонерам до дому, впроваджувалися передові методи праці, з’явились послідовники Валентини Гаганової (поштарі переходили з передових відділень зв’язку у відсталі, щоб їх зміцнити).
    
На 1959 р. вже працювало 29 відділень зв’язку. З них:
  • у м. Орджонікдзе - 3;
  • у м. Нікополі - 7.
19 відділень зв’язку працювало у районі: Олексіївка (4 групи), Олександропіль (5 груп), Базавлук (6 груп), Борисівка (6 груп), Горняцьке (5 груп), Дмитрівка (5 груп), Кірово (4 групи), Капулівка (7 груп), Лошкарівка (5 груп), Лошкарівка: станція (4 групи), Менжинське (5 груп), Новоіванівка (4 групи), Покровське (4 групи), Павлопілля (4 групи), радгосп "Перемога" (4 групи), Червоногригорівка (3 групи), Чортомлик (4 групи), Чкалово (4 групи), Шолохово (4 групи).
    
У 1959 р. було відкрито відділення зв’язку у с. Кам’янському (22.03.1959 р.), а 1 травня у Нікополі відкрилось 8 ДВЗ, а 1 січня 1960 р. Нікопольська контора зв’язку мала ІІІ-ю групу.
    
Посадові оклади були такі (з вислугою років): начальник контори зв’язку мав оклад 1 300+340=1 840 крб., його заступник 1 139 крб., помічник начальника 1 340 крб., начальник відділення зв’язку у місті мав 966 крб, у селі 889 крб.
    
22 квітня 1962 р. за досягнуті успіхи у змаганні за комуністичну працю колегія Міністерства зв’язку УРСР і Президія республіканського комітету працівників зв’язку, робітників автотранспорту і шосейних доріг (профспілка тоді була спільна) присвоїла Нікопольській конторі звання "Підприємство комуністичної праці". Вона стала першою в Україні, разом з Київською міжміською телефонною станцією, отримавши це звання. Вона була і залишалася єдиною у Дніпропетровській області. Щорічно це звання підтверджувалося, поки не розпалось саме змагання. У 1962 р. контора зв’язку обслуговувала 90 населених пунктів району, 9 сільрад, 2 селищні Ради, 2 радгоспу, 14 колгоспів з 10 644 дворами. Відділень зв’язку було 33. Було 1 пересувне ВЗ, 11 позаштатних агентів зв’язку, 206 поштових скриньок, 2 колгоспних поштаря. Пошту у день відправки із райцентру отримували 6 населених пунктів, 24 - наступного.
   
Обсяг продукції Нікопольської контори зв’язку за 1962 р. склав 863 759 крб. Вихідний платний обмін по письмовій кореспонденції за 10 попередніх років збільшився у 3 рази і склав 3 571 900 шт.; по грошовим переказам – 139 377 шт.; по посилкам збільшився у 3,5 рази і склав 78 595 шт.; пенсія виплачувалася 11 632 песіонерам.
   
З 1964 р. контора зв’язку перейменована у вузол зв’язку. У 1965 р. з’являється мала механізація поштового зв’язку: для обробки письмової кореспонденції застосовувалася штемпельна машина ШМ-4А (стаціонарна модель на чавунній тумбі). Оброблялась величезна кількість посилок - на рік у середньому 115 500 шт., Нікополь був притрактовим підприємством для Орджонікідзе, Кам’янки-Дніпровської. Звідти посилки і пошту перевозили на паромі через Дніпро. Крім обміну пошти, з 8-ю поштовими вагонами, на залізничному вокзалі проводився обмін пошти з літаком у місцевому аеропорту.
    
Автотранспорт був на балансі Дніпропетровської автобази і звідти водії отримували зарплату. Було Газ-51 - 3шт., 1 автобус спецзв’язку, Газ-53Ф - 1 шт., ЗІЛ-57 - 1шт., легковик - 1шт., ГАЗ-69-2 шт., мотоциклів - 3 шт., автомобіль причеп-крамниця, катер, самоскид, мопедів - 13 шт., моторолерів - 5 шт.
   
У 1970 р. Нікопольський ВЗ нагороджений Дипломом ВЦРПС за досягнуті успіхи у галузі наукової організації праці. У цьому ж році отримав високу на той час нагороду - Ленінську Ювілейну Почесну Грамоту ЦК компартії України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради.
   
У 70-і роки всі 53 відділення зв’язку мали 175 доставочних дільниць, 455 поштових скриньок, з их 171 - у селі. Пошту всі 79 населених пункти отримували у день виходу з друку. Була впроваджена моторизована доставка пошти, тобто газетні паки підвозились на машинах до опорних пунктів, звідки їх брав поштарь по ходу на доставочній дільниці.
 
Усюди у під’їздах багатоповерхівок встановлювалися абонементі шафи на 4-6-8-10 секцій, у місті їх було встановлено бльше 3 000 шт. і поштар вже не піднімався на верхні поверхи, а залишали пошту у скриньках. У селах скриньки для листів і газет були винесені за хвіртки і садиби. Поштарі сіл були забезпечені велосипедами. У ВЗ з обміном вище за 100 одиниць на день встановлені транспортери, люкові вікна, рольганги, штемпелювальні настільні машини. Працювали напівавтомати з продажу газет, автоматизоване відділення зв’язку на ринку, організуються збільшені доставочні дільниці. У 21 ДВЗ встановлена єдина в області по сортуванню і видачі вхідних посилок та бандеролей. На дільниці страхувальних пошт встановлений і працював люк обміну пошти, обладнаний люковим траспортером ЛТО. Тут проводилися перевантажувальні роботи між автомашинами та коморою. Вздовж усієї комори тягнувся стаціонарний конвейєр, який за допомогою скидача вантажів зтикувався з люком.
    
Штат Нікопольського РВЗ у 70-і роки складав 897 чоловік.
    
Виконуючи Постанову Ради Міністрів УРСР № 591 від 20.11.70 р. "Про порядок відведення земель для державних та громадських потреб" працівники РВЗ щорічно обробляли 2-3 га земельних угідь і з них збирали фруктів та овочів приблизно 15 ц. У ці ж роки 36 працівиків РВЗ отримали ділянки землі під колективні сади та городи, займались бджолярством і розведенням нутрій та кролів.
   
Тільки за 9-у п’ятирічку 91 нагороджений значками "Відмінник соцзмагання Мінзв’язку УРСР", 160 чоловік - громадським знаком "За доблесну працю".

Державі нагороди отримали:
  • Синькевич Марія Федорівна - оператор поштового зв’язку - орден "Трудового червоного прапору";
  • Канівець Олег Опанасович - начальник РВЗ - орден "Жовтневої революції";
  • Абросимова Раїса Яківлівна - 10 ДВЗ - орден "Знак пошани";
  • Резу Андрій Юхимович - поштарь с. Новоіванівка - медаль "За трудову відзнаку" і т.д.
На початку 80-х років була проведена реконструкція поштових приміщень та обладнання. Замість застарілих транспортерів були встановлені нові. На двох люках обміну у транзитній коморі встановлені транспортери з висувною секцією, що дозволяло проводити завантаження пошти безпосердньо у кузов машини. Додатково встановлено 2 конвеєра у приміщенні газетної експедиції. Перевалка ватажів з конвеєра на конвеєр здійснювалася за допомогою механічного скидача вантажів. Між газетною експедицією і приміщенням листувальної сортувальні було встановлено електропідіймач, який давав можливість проводити обмін по вертикалі між 1-м і 2-м поверхом. З організацією контейнерних перевезень на дільниці страхувальної пошти змонтовано лінію для розвантаження контейнерів з машини і переміщення їх у приміщення. На залізничному вокзалі була невелика будівля, де знаходились поштові візки Т-4-100 і електротягун (спочатку ЕК-2, потім більш потужний ЕТ-250). Вони використовувалися при обміні пошти з поштовими вагонами. Штемпелювальні машини ШМ-4А були замінені на компактні, настольного типу ШМП-2,  що у свою чергу замінялись на більш сучасні з цієї серії. На 5-ти підприємствах міста були встановлені маркувальні машини. Вони теж проходили процес вдосконалення, починаючи з механічної ММ-48 і далі ММ-4 і ММЄ-1 на логічних схемах. Для обслуговування клієнтів застосовувалися різні касові апарати, що замінювалися на електронні комплекси "Онега". На дільницях РВЗ і ВЗ застосовувалася мала механізація: безпилові столи, паков’язальна машина МВ-3, лантухотримач, електромагнітні штемпелювальні апарати ЕША-3, напівавтомати з продажу газет ППГ-М, напівавтомати з продажу листівок і конвертів, для розміну грошей.
   
У зв’язку з великим обсягом передплати у сільській місцевості доставку пошти у групові абонементні шафи здійснювали 5 легковиків "Москвич" з водіями-поштарями, що могли викупити їх зі знижкою 60% через 5 років. Міськвиконкомом було виділено 30 квартир для поштових працівників, але плинність кадрів була велика, бо був великий обсяг роботи, невелика зарплатня (80-110 крб. на місяць), несвоєчасне отримання вихідних днів, так як пошта доставлялась  раз на тиждень по 2 рази на день у місті і 6 разів на тиждень у селі. Замінювались новими непридатні для роботи приміщення відділень зв’язку або ремонтувались будівельною бригадою РВЗ: 4 ДВЗ, 5 ДВЗ, 9 ДВЗ, 13 ДВЗ, Олександропіль, Олексіївка, Борисівка, Веселе, Головкове, Дмитрівка, Кам’янське, Капулівка, Кірове, Криничувате, Лошкарівка, Менжинське, Набережне, Новоіванівка, Новософіївка, Павлопілля, Першотравневе, Покровське, Придніпровське, Привільне, Чкалове, Шевченкове.
    
Пошту привозили своїми контейнерами з Дніпропетровська. У ці роки закрилося кілька нерентабельних відділень зв’язку закритого типу: 2 ДВЗ, 3 ДВЗ, 23 ДВЗ.
    
На початок 90-х років обсяги продукції поштвого зв’язку продовжували зростати, хоча по деяким видам (наприклад посилки) вже почалося зниження. І в цілому загальна частка обсягів пошти у грошовому виразі зменшилася у загальному обсязі продукції РВЗ. Якщо у 50-60-х роках прибутки від поштового зв’язку складали 70-75% усіх прибутків РВЗ, то у 90-і роки вони знизились до 45-42%. У 1991 р. вихідний обсяг по листувальній кореспонденції склав 4 992 400 од., від посилок 1 384 000 од., від грошових переказів 202 800 од., пенсія виплачувалася 46 382 пенсіонерам міста і району, доставлялося 7 941 200 екз. газет, часописів. Була висока плинність кадрів і у міжшкільному центрі. Було створено клас операторів поштового зв’язку із учнів 10-11-х класів.
    
З набуттям незалежності обсяг обробляємої продукції значно впав, але в останні роки намітилася тенденція до підйому. На 1 січня 1996 року відбувся розділ РВЗ на "Райтелеком" і Нікопольський районний вузол поштового зв’язку. Кожна зі станів отримала основні засоби, автотранспорт, штат, приміщення і т.д.

 


Переклад в електронний вигляд: Бутенко О.П.


На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про історію Нікопольщини:
 
 
Last Updated on Monday, 26 February 2018 12:45
 
Нікополь Nikopol, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting