Багатьох птахів навіть довго розшукувати не треба – вони дзвінкою піснею, або гучним криком, нерідко сповіщають про свою присутність. А от коровайка – досить мовчазний птах, який належить до родини ібісових (Threskiornithidae), окремих представників якої у часи сивої давнини вважали священними і навіть обожнювали. Лише в польоті або біля гнізда коровайка рідко видає глухе і грубе глеготання.

 

Величиною, довгим зігнутим до низу дзьобом, високими ногами і довгою шиєю цей птах нагадує кроншнепів, від яких відрізняється темно-каштановим забарвленням і короткими тупими крилами. На близькій відстанні його забарвлення виглядає темно-каштановим або каштаново-червоним, без пістрин. Оселяється коровайка переважно в плавнях, в заростях очерету або у заплавних гаях; гніздиться колоніями разом з чаплями і бакланами. Своє гніздо він мостить у заростях очерету або на дереві. Кладка з п’яти блакитно-зеленкуватих яєць. Через три тижні вилуплюються пташенята, які вже через місяць можуть літати. Живиться коровайка комахами, молюсками, рибою, жабами. 

 

У ХІХ столітті коровайки зустрічалися і навіть зрідка гніздилися у Базавлуцьких і Конських плавнях, але в ХХ столітті вони стали дуже рідкісними і зустрічалися здебільшого під час мандрів (долина річки Базавлук). Нині цей птах гніздиться в плавнях Дунаю і Дністра, у Каркінітській затоці. Його занесено до Червоної книги України.

 

 

 

 

 

Фото: www.en.wikipedia.org

 

 

Голос коровайки:  

Adobe Flash Player not installed or older than 9.0.115!

 

Переклад в електронний вигляд: Бутенко О.П.