|
Прокопець М.
Поетеса
м.Хирів, Україна
Біографія
Незвичайний подарунок
Сон наказує дрімоті:
«Спати всіх мерщій вкладай!
Пам'ятай, адже сьогодні
Ходить Святий Миколай!»
Діти чемно полягали,
Вже й дрімають... та в цю мить
Наче небо запалало...
Десь дзвіночок дзеленчить...
Галя очка привідкрила,
Поспішає до вікна...
Ледь фіранку відслонила,
А на небі - дивина!
Бачить: зоряна дорога
Стелеться ген до землі...
В серці дівчинки тривога:
«Чи не сниться це мені?»
Мчать, мов вихор, диво-коні,
Сани срібні, чарівні,
Ангелятко у долоні
Трима віжки золоті.
А на санях безліч клунків,
Все це подарунки - знай!
їх для добрих, чемних діток
Везе з неба Миколай.
Раптом сани зупинились -
И, наче у чарівнім сні,
Вмить ворота відчинились
Перед санями самі.
Миколай ступив на землю..
Сніг тихесенько рипить...
Б'ється серденько шалено
У Галюні. Тихше... цить…
Двері треба відчинити,
Ноги ж - наче не її...
«Що ж мені тепер робити?
Не ступлю я й кроку, ні.»
Та Святий вже на порозі,
З ним Ангелик радо йде.
Стерпла дівчинка в тривозі:
«Подаруночки несе?»
Але бачить: Ангелятко
Трима клунок у руках..
Хто ж позаду? Чортенятко!
Несе жмут різок! О жах!
«Ой, не треба чортеняти!
Не дружу я з ним зовсім!
Не пускайте його в хату!»
Галя думає... А втім...
Він і сам кудись подівся
Наче б його й не було...
Тільки жмут різок лишився
На долівці. То його
Він забув напевно взяти,
Як із хати утікав,
Бо зустріти тут дівчатко
Добре й чемне не чекав.
- Чи ти молишся щоденно
За батьків, за рідний край ?
Не мина твій день даремно?
Пита в Галі Миколай.
Рідну мову свою знаєш?
Не цураєшся її?
Нею всюди розмовляєш?
Кажи правдоньку мені.»
- Так, молюся, Миколаю,
За Вкраїну, рідний край,
Свою мову поважаю,
І батьків, і старших, знай!
Люблю я пташки й звірята,
Не чиню нікому зла.
Заходи, будь ласка, в хату -
Просить Галочка мала.
- Що ж, як так, то на хвилину
Я з Ангеликом зайду.
Дуже тішуся, дитино,
Що все в тебе до ладу.
Бачу: скрізь порядок в хаті...
Книжечка он на столі…
Певно любиш ти читати?
Так, читаю день при дні.
То для тебе ось, кохана,
Подарунок маю я:
Книжка, ще ніким не знана,
Буде відтепер твоя.
В ній про всі зимові свята
Тут написано. Читай!
Святами зима багата.
Їх шануй і пам'ятай!
Ще погладив по голівці
Й щез - немов би й не було...
Слід від снігу на голівці...
Галя глянула в вікно:
Зникла зоряна дорога,
Всюди темна ніч вита.
Мучить дівчинку тривога:
«Чи це сон, а чи мана?»
Але ж ні! Ось він, пакунок!
Швидше, Галю, розгортай!
Це ж бо не простий дарунок -
Книжка! То ж бери й читай!
Грудень
Зимонька біла
Ой Зимонько люба,
Яка ти багата!
Ти світу принесла
Найкращії свята.
Ти чиста і біла
Зима-чарівниця,
Прощання, стрічання
Усе як годиться.
Ти символ народження
Року нового,
Розірвані пута усього старого.
В тобі міць і сила,
В тобі чистота.
О, Зимонько біла!
Для нас ти свята.
Срібносяйна зимонька
Крила розпустила,
Сніжним покривалом
Світ увесь накрила.
Пригорта до серденв.
Стомлену землицю
І шепоче стиха їй:
«Спочивай, сестрице!
Я тебе від холоду
Ковдрою прикрию,
Білими сніжинками
Мов пухом зігрію».
На введение
Сніжне покривало
Земленьку прикрило...
Всюди так врочисто,
Тихо й біло-біло.
По дорозі білій
Дитинонька йде -
В Храм її матуся
За руку веде.
А вона так радісно
Світові всміхається
Щиро Богу молиться,
Серденьком вклоняється.
І у Храмі Божім цім
Сталось дивне диво:
Наче сонце яснеє
Раптом засвітило,
Задзвеніла лагідно
З неба коляда -
Хор малих Ангеликів
Дитину віта.
Бо ота дитинонька -
Пресвята Марія,
Що принесла світові
Віру і надію.
Відтоді цей Грудня день
Звуть введенням люди,
І колядки перший раз
Лунають повсюди.
В ніч перед Андрієм
В ніч перед Андрієм
Зорі не дрімали -
Матусенці любій
В праці помагали.
Нічка-чарівниця
Між зірок ходила,
Щось їм шепотіла -
Певно, ворожила.
Ні, не ворожила,
А сни роздавала,
І у снах цих долю
Щедро дарувала.
Миколай йде до діток
Сурмить місяць у ріжок:
«Миколай йде до діток!
У мішку несе багато
Подаруночків малятам.
Для Максимка є машинка,
Для Марусі - мандаринка.
Миколайчик для Мартусі,
Сіра мишка для кицусі»
Грудень дивиться й міркує:
«Що ж мені він подарує?»
Січень
Рік Новий
- З якої планети,
З котрої зорі
У стрімкому леті
Новоріччя дні
Прилітають, друзі,
На землю в цей час,
Щоб подарувати
Рік Новий для нас?
- Із планети щастя,
Із зорі життя
Зіркою надії,
Любові й добра
Стукають до тебе:
Двері відчиняй!
Чистим щирим серцем
Рік Новий приймай!
Тік-тік-так, тік-тік-так -
Хто іде тихенько так?
Зупинився на порозі -
Притомився ж у дорозі -
Став на мить, передихнув:
«З Новим роком вас! - гукнув,
Всіх скликаю на зорини -
Новорічні уродини,
Бо хоч я лиш рік живу
Та і з кожним з вас дружу».
У Свят-Вечір
Вечоріє…сутеніє…
З нетерплячки світ німіє:
«Чом зоря не сповіщає,
Що Свя-Вечір наступає?»
Причепурили сніжинки
Всі дерева, всі ялинки
І ліси, й гаї, й діброву
В білу зодягли обнову,
Ще й накинули на плечі
Землі хусточку.
Бо - Свят-Вечір!
Під обрусом сіно,
На обручі свічка
Зорями всміхається
Всім Різдвяна нічка.
Розійшовсь по хаті
Солом’яний дух
Оглядає радо всіх
Із кутка дідух.
І ялинка весело
Мерехтить, сія
За столом зібралася
Вкраїнська сім’я.
Різдвяна зірочка
Зірочко Різдвяна!
Як тебе чекаєм!
У віконце з вечора
Щомить виглядаєм...
Зблисла? Засвітила?
Ні, ще не зійшла...
Чи не заблудилась
Серед хмар вона?
Ось вона, погляньте,
Вже велично сяє,
Про Свят-Вечір людям
Радо сповіщає.
Певно їй хотілося б
Завітати в хату,
Де ялинка прибрана,
І чекають свята,
Де скликає батечко
Всіх до столу сісти,
Змовити молитву,
Страв дванадцять з'їсти.
Зірочко Різдвяна!
Просимо до хати!
Будемо сьогодні
Всі колядувати.
А вона так радісно
Мерехтить, сія,
Наче розказати щось
Хоче нам зоря.
Золотим проміннячком
Радо світ вітає
Із Різдвом Христовим
Й щастя всім бажає.
Ялинка у лісі
У нічку Різдвяну
Ангелик не спав,
У лісі найкращу
Ялинку шукав.
Нарешті надибав,
Нарешті зустрів,
Втомився, отож
На пеньочок присів.
Міркує Ангелик:
«Красу цю зрубати?
А може у лісі
Ялинку прибрати!»
Сплели вмить гірлянди
Біленькі сніжинки
І вже колядують
Довколо ялинки
Зірниченьки з неба
Проміннячко слали,
Щоб вогники радості
В лісі палали.
Горішки - від білки.
Від зайця - морквинка.
Красується в лісі
Незвична ялинка.
Ангелик на свято
Звіряток скликає
І мешканців лісу
Всіх радо вітає.
Збудився праліс,
Колядує, шумить.
До нього Різдво
Завітало в цю мить.
В Різдвяну ніч
Зірки розсипали тепло
І тихий спокій, ніжність дивну.
У кожну хату крізь вікно
У гості звуки йдуть чарівно
З дитячих вуст.
То коляда
Над світом радісно витає
Оновлене в житті життя
Ісуса знову й знов вітає.
Роки, століття і віки
І буде так, допоки світу:
З людьми радітимуть зірки
В Різдвяну ніч добром сповиту.
Коляда
Рип-рип-рип, рипить сніжок.
Йде веселий гурт діток!
Ромчик зірочку несе
І попереду всіх йде.
У Володі брязкітці
Пританцьовують в руці.
На сопілочці Іван
Награває радо нам...
Під вікном на хвильку стали,
Про щось стиха пошептали -
І враз гучно коляда
Мов на крилах ввись зліта!
Колядують діти нині
По всій нашій Україні!
Вертеп
От незвична дивина:
Йде у гості давнина!
То вертеп йде з хати в хату,
Щоби людям розказати
Про оті далекі дні,
Коли, діти, на землі
Народивсь Ісус – Спаситель,
Від гріхів і зла збавитель.
Отож двері відчиняйте -
Радо всі Вертеп стрічайте.
Але мушу вам, малята,
По секрету розказати:
Справді він не з давнини -
Цей вертеп створили ми.
Ангеля - мала Тетяна.
Книжник - дівчинка Оксана.
Пастушки - найменші з нас:
Лесик, Петрик і Тарас.
Три царі зі Сходу йдуть
І дари свої несуть:
То Остапчик і Степан,
Та ще спритний наш Іван,
Котрий скрізь завжди встигає
І про всі новини знає.
Воїн, що поважно йде,
Гострий меч в руці несе,
То сусіда син Панас,
Він буває часто в нас.
Ірод-цар - Олег рудий.
Смерть - то Славко, братик мій.
Чорт, що ззаду заглядає
И вила у руці тримає,
Щоби Ірода скарати,
За все зло у пекло взяти,
То, повірте друзі, - Я,
Така місія моя.
От цікава дивина:
Йде у гості давнина!
Щедрий вечір
Щедрували щедрівочку
За столом.
Заслухалась хурделиця
Під вікном,
Та й почала собі
Щедрувати,
Господарів надвір
Викликати.
- А як ні, то впустіть
Мене в хату,
Буду гарно я вам
Віншувати.
А за те дайте яблук
І грушки,
Дайте меду і дайте
Пампушки,
Ще й на гривні
Не поскупіться,
Щоб вродило вам жито
И пшениця,
Щоб велося завжди
У господі,
Щоби Вас шанували
В народі,
Щоби діти зростали
Вродливі,
Щоби хліб колосився
На ниві,
Щоби щедрістю були
Багаті,
Щоби радість завжди була
В хаті.
І господар дарунки
Несе.
Міхоноша в мішок їх
Кладе.
І луна надворі дзвінкий
Сміх,
Щедрий вечір - потіха
Для всіх.
Йордан
Не страшний мороз Йорданський дітворі,
Бо щедрують людям щастя до зорі.
Не сиди ж, Марусенько, в теплій хаті,
Ходи з нами, серденько, щедрувати.
Узувай новесенькі чобітки,
Хай дзвенять - видзвонюють підківки.
Одягай гаптований кожушок,
Та підеш із дітками у танок.
А мороз за носики щип та щип,
А сніжок під ніжками рип та рип.
Не страшний мороз Йорданський дітворі,
Бо щедрують людям щастя до зорі.
І так буде повік
З колядою Різдво
В кожну хату іде.
З колядою прийшло,
А з Щедрівкою йде.
З колядою за рік
Знову прийде до нас,
Щоб для всіх принести
Світлий радісний час.
І так буде повік:
Буде Свято. Різдво.
І маленький Ісус.
І любов. І добро.
До Ісуса
До Ісуса йдім з поклоном,
Його щиро привітаймо.
Він для нас всіх оборона,
Йому пісню заспіваймо:
Приспів:
О Ісусе, тебе просим:
«Збережи нам Україну!
Лиш Твоя лбов поможе
Подолати зла руїну!»
Йти з Ісусом – наша мрія,
Його серцем всім любити.
Поможи, Свята Маріє,
Щоб було нам краще жити.
Приспів.
Щоб не втратили ми волі
Й Божого благословення
До Ісуса йдім з поклоном,
Прословляємо Його ймення.
Приспів.
Лютий
Лютий з Морозом йде
Скрізь порядкує,
Землю востаннє
Міцно цілує.
Ой як не хоче він
Світ покидати
Три пори року
Сном міцним спати
Та вже пташатонька
Весну віщують,
Подих тепла її
Серденьком чують
Лютий зіщулився,
Гляньте, втікає,
Землю сльозинками
Щедро вмиває.
Пісня весні
Сіла зіронька хмаринці на плече,
А та скрикнула: «Рятуйте! Ой пече!»
Ти розтопиш всі сніжинки мої вмить».
Відповіла Зірка Хмарці: «Тихше, цить!
Ти за Зимонькою дуже не тужи,
Краще Весноньку красуню розбуди.
Хай краплиночки співають дощові
Пісню радості й оновлення Землі».
Свято Стрітення
Так є, було і буде:
Зима Весну стрічає
Спішиться їй назустріч,
И від неї утікає.
Чека її й боїться водночас.
Ой Зимонько, не бійся, бо твій час
Минув.
Прийшла пора Весни,
І свято Стрітення
Чекаємо всі ми.
Бо це життя нове іде до нас...
Так було, є і буде повсякчас.
i
i
Джерело: Прокопець М. Незвичайний подарунок. - Львів, 2003. - 22 с.
Переведення в електронний вигляд: Десятникова Є.П.
i
i
На нашому сайті Ви можете ознайомитися з дитячою літературою:
У разі використання матеріалів цього сайту активне посилання на сайт обов'язкове
|
