Зараз на сайті

Сейчас 190 гостей онлайн
Besucherzahler singles
счетчик посещений



Designed by:
SiteGround web hosting Joomla Templates
PDF Печать E-mail
22.03.2016 20:45

Ященко Олександр  "Дзвінкий голос шаблі"

Оповідання

 

Зійшли сніги зі схилів Дніпра. Хлопчаки захоплено спостерігали, як повні водяної сили струмочки з усіх згірків стікали до річки, що гнала чимдуж великі крижані щити за течією.

У струмки брати пускали дерев’яні трісочки, уявляючи їх справжніми козацькими чайками, що ніби линуть по Дніпру, оминаючи острівці і небезпечні пороги. Та раптом якась перепона спинила іграшкові човники. Старший брат підбіг до перешкоди і витяг з мокрої глини щось видовжене,  важке та покрите іржею. Один кінець був загострений, а  з іншого вгадувалось руків’я, за яке можна було тримати старовинну зброю. «Це схоже на козацьку шаблю!»- зраділо вигукнув молодший. А старший схилився над водою і, забувши про гру в човники, почав змивати бруд із руків’я, щоб роздивитися, чи не залишилось там якихось знаків? Може, вдалось би дізнатися більше про ті часи або навіть про того, кому належала ця річ… Та крім хреста нічого не було видно…

Меншому з братів хотілося швидше взяти шаблю та здійняти над головою, як робили козаки у бою. Маленькій руці важко було втримати те залізяччя і вони взялися разом, у дві руки. Та як тільки шабля, що ніби міцно спала, відчула силу і тепло людських рук сталося дивне: в очах хлопців світ перевернувся, почувся шум вітру і безліч нових незнайомих звуків. Вони побачили перед собою засніжений степ, людей на конях. Одні відступали до укріплень  – вони мали пишний одяг з оздобами, інші – наздоганяли і рубали шаблями тих, хто відставав. На боці козаків була перевага, а серед їх ворогів зчинився переполох, вони кричали щось польською мовою, тіснилися біля невисоких мурів, за якими можна було бачити стріхи козацьких куренів, дерев’яну церкву з хрестом.

Попереду козацького загону на гарячому вороному коні їхав ватажок, упевнена постава і рішучі рухи якого викликали захоплення. Він, як і інші запорожці, рубав на обидва боки, і від його важких ударів чимало ворогів уже полягло. Піші ляхи збилися у купку, а їх кінні товариші із соромом утікали, покинувши безпорадних на поталу запорожцям. Не чекали вже ніякого порятунку, бо ворота укріплення було відчинено і з них зі зброєю вийшов новий загін козаків. Зляканих поляків було взято у полон, а запорожці радісно привітали один одного і подалися до мурів фортеці на березі Дніпра. Саме тут повз хлопців проїхав козацький ватажок і віддав наказ: « Пораненим на полі бою надати допомогу, а вбитих перенести на майдан!». Він ще віддавав накази та голос його віддалявся, знову почувся свист вітру і все довкола почало змінюватися.

Перед очима у хлопців постали знайомі місця, он видніються і будинки їх селища, і високі тополі біля школи. Старший брат вирішив, що слід віднести знахідку до вчителя історії, бо він розповідав, що саме у цій місцевості, де вони жили, колись була Микитинська Січ.

Знахідка братів стала місцевою гордістю – у шкільному невеличкому музеї їй було відведено найпочесніше місце. А на уроці історії вчитель розповів, що у січні 1648 року запорожці, на чолі яких виступив Богдан Хмельницький,  напали на Микитинську Січ,  де тоді перебували урядові загони польського полковника Рурського, що складалися з поляків і реєстрових козаків. Після сутички полковник зі своїми драгунами втік, втративши вбитими тридцять вояків, а реєстрові козаки приєдналися до загону Хмельницького. Ще через місяць, у лютому Богдан Хмельницький розбив польські загони і  розбудував та укріпив перевіз Микитин Ріг, який до цього був невеличким козацьким поселенням.

Саме тут пролунав заклик до козацьких отаманів та до всього українського народу об’єднатися у боротьбі проти польської шляхти. А згодом на великій козацькій раді Військо Запорозьке проголосило гетьманом Богдана Хмельницького і під його керівництвом виступило в похід проти Польщі. В знак цієї знаменної події козаки дали трикратний салют з мушкетів, а в січовій фортеці вистрілили з усіх п’ятдесяти гармат.

Знахідка з тих далеких часів ще раз нагадала про славетну історію рідного краю. Скільки б могла розповісти ця шабля про свої подвиги та про мужніх запорожців! І дітям здавалося, що вони чують її голос через століття

 
Нікополь Nikopol, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting