Зараз на сайті

Сейчас 145 гостей онлайн
Besucherzahler singles
счетчик посещений



Designed by:
SiteGround web hosting Joomla Templates
PDF Печать E-mail
22.03.2016 21:01

Ступак Альона "Олексіївська затока: вчора, сьогодні, завтра"


Село Олексіївка здавна було розташоване на березі невеличкої річки Чортомлик, яка впадала у річку Бистрик, що ніс свої води у річку Дніпро.

Перші поселенці на берегах Чортомлика з'явилися після 1775 року. Це були малі сім'ї з Харківщини та Чернігівщини. Селяни будували малі житла, наполовину вриті в землю. Поселення дістало назву Чортомлик, а назва річки походить від слів «черта – лінія» та «млик» ( по турецьки «кордон»).

У 1907 році у російського царя Миколи ІІ народився син Олексій, жителі села написали «прошение» до царя про перейменування села Чортомлик на с. Олексіївку. Дозвіл був одержаний.

Сучасна Олексіївська затока – це поглиблене і розширене русло р. Чортомлик. Більше як 50 років тому було зруйновано екосистему Великого Лугу. Порушивши віковічний природний устрій краю. Були зруйновані, опинилися під водою десятки природних об’єктів. Які вже ніхто не зможе відновити. Але назви їх і місце розташування відомі не тільки старожилам, а й молодшому поколінню. Кожен Олексієвець знає, що означають вирази: «купалися на Острові»,  «рибалили у Вершині», гуляли на «Ковтьобах», зустрілися в «Осередку»…


Далі подаю словник місцевих топографічних назв, пов'язаних з селом Олексіївкою, Олексіївською затокою, р. Чортомлик:

  1. Бистрик – річка швидка (бистра) текла у плавнях і мала чимало рукавів.
  2. Великий Луг – унікальне природно-ландшафтне явище – був одним із центрів етногенезу українського народу зі стародавніх часів, місцем появи і розвитку запорозького козацтва та закладення основ української державності у вигляді Запорозьких Січей ХVI – XVIII ст. Межі сучасної Олексіївки входять  у систему Великого Лугу.
  3. Вершина – початок р. Чортомлик.
  4. Вовчі озера – озерця у плавнях, які залишалися після розливу р. Бистрик. Ймовірно назва пов'язана з вовками.
  5. Каканька – міленька мутна річечка з глинистим дном, яка впадала у р. Чортомлик. Нині одна із рукавів затоки.
  6. Каховське водосховище – утворилося внаслідок спорудження греблі гідроелектростанції на р. Дніпрі біля міста Каховки. Каховка отримала свою назву від прізвища  генерала В.В. Нечуя-Каховського, учасника російсько – турецьких війн, якому Катерина ІІ подарувала велику ділянку землі, на котрій згодом виник цей населений пункт.
  7. Ковтьоби – північна частина села, де починалась р. Чортомлик. Означає місцевість з поганими дорогами. Цю частину села ще називають Персистівський   край, бо жило багато сімей з прізвищем Персистий.
  8. Косата балка – балка на правому березі затоки, має вигляд коси.
  9. Клинок – незорана ділянка землі на правому березі затоки, що має форму клинка.
  10. Кут – південна територія села з вулицями Садова, Шевченко і має вигляд кута. Тут закінчується село.
  11. Олексіїівка – село перейменоване у 1907 році, коли в царя Миколи ІІ народився син Олексій.
  12. Осередок – центр села.
  13. Острів – південна частина села , що омивається затокою і Каховським водосховищем.
  14. Панські кручі – глибокі яри на правому березі затоки, південніше Косатої балки.
  15. Плавні – велике за розміром низинне місце, яке заливалось водою під час розливу Дніпра і його нижніх притоків. Велика кількість вологи і тепла  сприяли буйному росту дерев і трав, а від нього – наявність тут великої    кількості птаства і риби. Плавні починалися південніше м. Запоріжжя і тяглися до гирла р. Конки, займаючи площу близько 300 кв. км.
  16. Скарбна – річка, яка протікала недалеко від с. Олексіївки. Старожили говорили, що козаки на тому місці, де протікала річка, сховали великий скарб.
  17. Толока – низинна місцевість на півночі села, яка не переорюється і на якій ростуть найрізноманітніші квіткові і трав'янисті рослини.
  18. Хирівка – західна частина села назву отримала від дієслова хиріти – хворіти. Там знаходилось старе кладовище.
  19. Чимбарка – південна частина села між Кутом і Островом, ймовірно названа за професією чимбарів.
  20. Чортомлик – річка є правою притокою Дніпра в районі Каховського водосховища.   


Великий Луг був чарівною окрасою серед безмежного українського степу. Його  рослинний і тваринний світ, за своїм багатством, не мав собі рівного в усій південно-східній Європі. Тут буяло, розкошувало, вирувало справжнє царство природи. Це було щось на зразок зеленого раю.

А зараз… Вдивляюсь у каламуть Каховського водосховища, яке під час східного вітру розбиває свої хвилі об береги і з душевним неспокоєм згадую рядки твору А. Кащенка «Під час моїх мандрів по Великому Лугу, я не шукав собі подорожніх – мені любо було вештатись у кущах свого незвичайного і чарівного місця на самоті зі своїми думками та зі своїм жалем за славним минулим Великого Лугу».

Понад півстоліття тому і сам Великий Луг став минулим, бо позбавили його майбутнього, затопивши водами. Зробивши це, люди позбавили майбутнього і себе.
Примножувати любов до рідного краю, нести знання про минуле Олексіївки допомагають старожили, на чиїй пам’яті Великий Луг припинив своє існування.

Рисенко Галина Гаврилівна 1932 р. жителька с. Олексіївки пригадує той далекий і такий близький 1953 рік. Жили вони на верху від берега. Недалеко від них протікала р. Бистрик. Називали її так тому, що вона дуже швидко протікала. "купатися боялися там, тому що течія забрала багато дитячих життів. І батьки часто лякали дітей, які не слухалися , цією річкою. Вода в ній була чиста-чиста, як сльоза. Усе можна побачити на дні. А Якої риби тільки не було! Це і окуні, і жирні карасі, і товстопузі соми, і золотисті лини, і дзеркальні коропи! А зелені! Дерев! Трави! Потрапляєш, ніби в казку!

Коли створювалося каховське водосховище, то, звичайно, нашій сім'ї це не подобалося, тому що затопили город. Але батько швидко знайшов вихід із ситуації. Городину почали садити у плавнях. Перепливали на човні р. Бистрик. Урожаї, звичайно, були добрі. Вирощували і картоплю,капусту, огірки, буряки. Мати  моя в це не вникала і жодного разу не їздила не город, бо працювала в колгоспі з ранку і до пізнього вечора. В основному городиною займався батько і ми (діти).

А ось що згадує Затокова Зінаїда Федорівна, дівоче прізвище Глушко 1936 р/н. Коли я задала їй запитання, що вона знає про створення Каховського водосховища, Зінаїда Федорівна хвилинку помовчала. Примружила свої гарні очі , посміхнулась і ніби знову потрапила у ті прекрасні юнацькі роки:
«Люди раділи, що буде вода, але щоб без затоплення. По селу ходили люди з папками і заходили у ті хати, які потрібно було зносити, оцінювали їх і давали господарям гроші. У ті часи хати коштували і 20 тис., і 50 тис. рублів. Батьки жили недалеко від кручі. Вода у річці була холодна, зате чиста, як сонце.Річка Чортомлик була невелика і в деяких місцях можна було переходити по колінця на інший берег. Коли наділяли землі, то не дозволялося саджати біля самої води, полоску залишали. Начальники ходили і перевіряли. Весною. коли танув сніг, трави було повно: густої, високої, сочної. На блуквах (пасовиськах) припинали худобу, косили сіно.»

Димарчук Анатолій, 1939 р/н, корінний житель з діда-прадіда с. Олексіївки. «У плавні з багатьох районів ( Апостолівського, Солонянського) приганяли на літо худобу ( телят, свиней, коней…) поїтися. Вони тут розмножувалися і набирали ваги. Пасік було багато. Майже у кожному дворі займалися цією корисною справою.
Селом пройшла поголоска, що буде створюватися ГЕС. А мій дід, царство йому небесне, і каже: «Нехай спробують, нічого у них не вийде, бо плавні ніяка сила не зможе здолати». Та все-таки плавні затопили. Звичайно, не зразу, а повільно. Два роки набиралася вода. Через цю подію на верху села нарізали нову вулицю, яку і називали Каховська, нині 40 років Перемоги. У селі було дві річки: Каканька і Бистрик. У селі Капулівка ця сама річка називалась Скарбна. Старожили говорили, що козаки на тому місці, де протікала річка , сховали великий скарб.

Коли утворювалось Каховське водосховище, село почало окультурюватися. Уперше жителі побачили шифер, почали ставити забори ( раніше їх не було).

За 50 років ( з часів утворення водосховища), розмито приблизно 50 м. берега. З кожним роком вода стає бруднішою, береги засмічені.»

Шпонька Іван:  
«Плавні називали легенями села. Знищення цього унікального природного явища – велика трагедія, адже знищено не тільки багатющий оазис рослинного світу, а й родючий чорнозем. Багато видів. Що водилися у плавнях. Знищено навіки! А рибу ловили мулявниками ( сіткою).  Вода у річці була чистою. прозорою та приємною на смак. Навіть після дощу у калюжах вода була чистою.

Краєвид Великого Лугу – це  краса минулого часу. Зараз для нас, сучасного покоління, яке народилося, коли було штучно створене водосховище, воно є і буде залишатися для нас найкращим.

І я вірю, що мій край у надійних руках. Тому що ми. молодь, сильні, мудрі, і ще у нас є бажання. І ми не зробимо боляче ні тварині, ні рослині, не згубимо краси, бо знаємо, що без неї не може бути справжнього життя. Бережи красу, людино, бо ти на землі Людина!»

Обновлено 22.03.2016 21:08
 
Нікополь Nikopol, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting