Зараз на сайті

Сейчас 148 гостей онлайн
Besucherzahler singles
счетчик посещений



Designed by:
SiteGround web hosting Joomla Templates
PDF Печать E-mail
23.03.2016 07:00

Рачкова Дар’я "Подарунок долі"


Кажуть, то було давно.

Так давно, що ніхто навіть не пам'ятає,коли саме.

Тоді жив парубок Остап Невпряга.

Майже кожного дня він ходив на полювання. Остап був найталановитішим мисливцем. Звісно, після свого батька, який і навчив його мистецтву полювання. Користувався він ніякими не рушницями, а звичайним луком зі стрілами. А ще він умів співати. Його голос лунав дзвінко й чисто.

Одного разу на полюванні він зустрів, наче марево, незвичайної краси дівчину з довгим золотим волоссям і блакитними очима. Остап зрозумів, що він її десь бачив і не раз. Але де? Згадати не може. Остап вирішив з нею познайомитися. Вона вручила йому маленьку річ, що нагадувала монету. Через мить дівчина зникла, наче її і не було. Хлопець збагнув, що йому все це примарилось, та наявність предмету в руці свідчило про зворотне. Вже на шляху додому хлопець розгледів, що подарунок, зроблений дівчиною, - оберіг-талісман у вигляді птаха з розгорнутими крилами. Прийшовши до хати, Остап ще довго думав про цю дивну зустріч і про химерне видіння, що вручила йому подарунок.

З того дня пройшло чимало років. Остап більше ніколи не бачив ту дівчину, що наче зійшла з небес, але той талісман із птахом він завжди мав при собі.

Остап став справжнім козаком. Побратими відразу оцінили його вміння гарно полювати, помітили відчайдушну хоробрість, могутню силу і відвагу Невпряги.

Але одного разу на весні під час бою Остапа і декількох його товаришів було взято в полон. Там вони провели декілька довгих і страшних днів, але врешті-решт вороги вирішили стратити полонених. Ця звістка була болючим ударом у серце. Остап розумів, що ніяких шансів на порятунок нема.

Це був ранок.

Козака Невпрягу й інших вивели на вулицю. Він краєм ока побачив січову зброю, складену в купу. Підводячи голову догори, Остап помітив птахів. Вони співали. Цей спів нагадував дитинство, батьків, рідну хату, перше полювання, першу здобич,зустріч із тією дівчиною, талісман у вигляді птаха... Остап непомітно занурив руку до кишені й намацав оберіг. «Ні, ми не приречені!» - луною звучало в голові бранця.

Але тут він почув топіт коней і знайомі йому голоси. Невже ще полонені?

Та ні! То були козаки, які приїхали визволити своїх. Остап взяв свій лук та стріли. З цією зброєю він себе почуває набагато впевненішим. Він кинувся у бій.

Можливо, йому запаморочилось в голові, але хлопцю здалося, наче там, за деревами, стоїть та сама дівчина, що колись подарувала йому оберіг, який дав силу для бою й надію на порятунок.

Кажуть, що кращого характерника, ніж Остап Невпряга годі було відшукати на Січі.

 
Нікополь Nikopol, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting