Зараз на сайті

Сейчас 280 гостей онлайн
Besucherzahler singles
счетчик посещений



Designed by:
SiteGround web hosting Joomla Templates
PDF Печать E-mail
16.03.2017 17:51
There are no translations available.

Матеріал надано в авторській редакції

 

Жмур Вікторія

"Іванко-Пізнавайко"

У сиву давнину, коли на Нікопольщині були кургани, часто траплялися цікаві бувальщини.

Навесні Іванко, хлопчик із села Чкалове, любив ходити на полювання з козаками. Вранці він добренько вмився, аби бути напоготові, і пішов до Федора, козака з сусідньої хати. Іванку було дуже цікаво, куди вони сьогодні підуть на полювання. Постукав до хати , його зустріла жінка Федора Настуня та їхні дітлахи.

- О Іванку! Ти, напевне, прийшов до Федора? Так він уже до Михайла пішов, збираються на полювання, - сказала жінка та пішла у своїх справах.

Іван трохи засмутився, невже про нього забули. Він поспішив до того місця, де зазвичай зустрічався з Михайлом. Забіг до хати Михайла, але й там нікого не застав. Вирішив почекати , через кілька хвилин побачив Федора з Михайлом, які щось жваво обговорювали. Потім вони всі разом рушили на полювання. Якраз був сезон: на озерах було багато птаства, а у лісочках – диких кабанів та вовків.

У лісі було темно і сиро. Вони довго ходили і вирішили піти у бік степу, де був високий курган. Там зазвичай водилися дикі кабани. Невдовзі Іван побачив сову, але не звернув на неї уваги, тільки помітив, що в неї на спині чорна стрілка. Ще довго вони блукали, аж доки не дісталися кургану. Михайло почув шелест у кущах і сказав хлопцю сидіти тихо. Козаки приготували рушниці і пішли в бік кущів. Деякий час Іван сидів тихо, та потім йому набридло , він вирішив подивитися і знову побачив ту сову. Пішов до неї, але птаха знялася вгору й відлетіла. Іванові стало цікаво, куди вона летить, і він пішов за нею. Ходив він ходив за совою, аж ось вона підлетіла до хлопця та й каже:
- Ти сміливий хлопчик.

Іван не знав , що й сказати, але все ж таки наважився:
- Ти незвичайна пташка, ніколи не бачив, щоб сови розмовляли.Ви всі так вмієте?
- На жаль, ні. Тільки я так можу. Я – сова-мудрець. Моя допомога тобі не завадить,- відповіла сова й полетіла на інше дерево.

Івану стало цікаво, він не зупинявся, йшов все далі й далі. Із розмови з совою він дізнався, що біля кургану можна знайти золоту монету, яка допоможе тому, хто її знайде, дізнаватися все,що захоче. Він захотів її знайти, але не знав,де саме, бо курган був величезний. Сова привела хлопця до таємного місця, але той не зрозумів навіщо. Природа була навкруги чудовою, степ манив своєю свободою. Іван так захопився, що спіткнувся та впав. Аж ось він побачив золоту монету, про яку говорила сова. На жаль, сови вже ніде не було, тільки Михайло з Федором шукали Іванка. Хлопець оговтався, підібрав монету, поклав її до кишені, щоб ніхто не побачив. Чоловіки зраділи, що знайшли хлопця, насварили його і повели додому. Дорогою Іванко розповів, де можна гарно вполювати вовків, де диких кабанів, а де водиться багато риби. А про монету та Сову, що вміє розмовляти не сказав, щоб не подумали, що наснилося. Через кілька днів наші мисливці справді вполювали багато дичини, і саме там, де сказав Іванко.

А через кілька місяців у тому кургані, біля якого Іван зустрів сову, під час археологічних розкопок було знайдено позолочену срібну амфору із зображенням приборкувачів диких коней. Мабуть, таки тут не обійшлося без нашого знайомого Іванка.

Після цього той Чортомлицький курган став дуже відомим, почалася справжня лихоманка: всі шукали скіфське золото.

А за допомогою зверталися до нашого Іванка, бо він про все знав. Тому-то , мабуть, його й прозвали Іванко-Пізнавайко.

Обновлено 16.03.2017 18:03
 
Нікополь Nikopol, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting