Агапитова И.С.
Поэтесса
г. Бат-Ям, Израиль
Биография

Фото: предоставлены автором

Материал предоставлен в авторской редакции
 
Если Вас заинтересовала эта информация
и Вы желаете ознакомиться с ней подробнее,
обращайтесь к нам

                         ***
Я в країні спекотній живу,
Тій, що зветься казково – Ізраїль.
Тільки Казка – не знаю кому,
Може, дійсно, відіб’ється раєм.

Напередодні

Я вперше видіжджаю так далеко:
Вкраїна люба, Русь та ось Ізраїль.
Що візьме серце, де швидко заб’ється,
Що, взагалі, в своїй душі я маю?
Це своєрідний іспит, що складаю:
Чого не вистачає, що сприймаю?
         

Горобина

До горобини притуляюсь,
Дощем жаданим напиваюсь…
В Голандiї, як в Україні –
Вогнем жевріє горобина.

                  
Гадаю, що...

Тополі гордо визначили шлях,
Той шлях, що їм воли водили.
I листячко тріпоче - промовля,
Та мовою чужою, не Вкраїни.
До болю все знайоме: ліс i поле,
Корови цятками по луках розбрелись,
Ну, пастораль i годі, така б доля
I нас спіткала б, бо від дідів маєм хист.

Думки про себе

Мережані поля – то покошене жито.
Одне поле дозріло, а друге не вжито.
Хазяї надзвичайні в північний Європі:
Кожне зернятко променем радує око.

 

 

Берізка

Берізка щира, ніби й справді іноземка,
Так сяє шкірою, як біла між туземців.
Біжу до неї, обіймаю i цілую!
Слов'янську душу, диво-пісню, ніби чую…

             
П’ятаки

У північний всій Європі
Не стрічала жебраків.
Хмари готикой високо
Ріжуть небо на шматки.
Біля Домського собору
Бачу – дядечко сидить,
Не канюче, тихо стогне
Та ще рученька тремтить.
Чвертку з євро я поклала
В скляночку його просту,
«Данке шон!», - від здивування
Голос зрадив аж йому.
Очі – сині волошки,
А у склянці – п'ятаки.

У Люксембурзі

Я дихаю повітря – Люксембург.
Лапаті хмари небо полонили.
Доволі прохолодно, але – цур!
Дихай та дихай – там не буде сили!

Будинки невеликі i зручні,
Неначе дома, у старій частині,
Дерева соковиті i рясні.
I тільки люди – добрі i щасливі.

Ватерлоо

Наполеон Бонапарт за
Гороскопом - ЛЕВ.

Навколо жита i курган величезний,
Iз золота Лев – гордовитий, кремезний.
Колись тут до щенту розбитий був Наполеон,
Військами Європи командував сам Велiнгтон.
Але це ім’я, ну, скажіть – чи багато хто знає?
А Левова слава в історії велично сяє!

Вертання

Не хочу повертатись у задуху
Від дощика, від зелені ланів.
Тут воду не розприскують щодуху,
Тут лайку не почуєш, як приспів.
Але серед задухи – рiднi очі,
Що так чекають довго на мене.
Могили рiднi. Дуже серце хоче
Почути: «Мамо!» - із відчинених дверей.
 

                  * * *
Котик швидко вибігає,
«Мау – мам!» - мене вітає.
- Що, кицюню, було важко?
- Я тепер з тобою, пташко!