Во саду ли, в огороде...

Сейчас на сайте

На даний момент 198 гостей на сайті
Besucherzahler singles
счетчик посещений



Designed by:
SiteGround web hosting Joomla Templates
PDF Друк e-mail
БИЦ "Слово" (г. Никополь) - Звіти
П'ятниця, 22 січня 2016, 05:50

Звіт по реалізації програми
«Сучасна бібліотека: волонтерська допомога»
за 2015 р.

Частина І

 

У травні 2015 р. з оголошення про кастинг на ролі історичних персонажів Бібліотечно-інформаційним центром «Слово» була розпочата реалізація програми «Сучасна бібліотека: волонтерська допомога».

 

Оголошення

 

«Бібліотечно-інформаційний центр «Слово» у рамках проекту «Назустріч туристичному майбутньому Нікопольщини», з метою популяризації історії рідного краю та підготовки розвитку туризму в м. Нікополі оголошує кастинг на ролі історичних персонажів Нікопольщини:
- скіфська цариця (вік 17-35 років);
- скіфи (вік 16-60 років);
- скіфська воїтельниця (вік 20-40 років);
- Богдан Хмельницький (вік 40-60 років);
- козаки (вік 16-60 років);
- ведуча та ведучий різноманітних заходів (вік 17-55 років).
 
Ті, хто пройшов відбір, будуть приймати участь у проведенні різноманітних заходів, конкурсів, фестивалів, у прийомі гостей міста, у зйомках рекламних роликів місцевих торгових брендів. А також для них будуть проведені безкоштовні уроки з історії Нікопольщини (скіфська епоха, козацька доба) та основам акторської майстерності».

 

На оголошення відгукнулися і діти і дорослі, але всі як один небайдужі до історичного минулого рідного краю, його сьогодення та з надією на щасливе майбутнє.

Кастинг проводили: режисер Лагутіна І. В. (колишній режисер таких відомих команд КВН, як ДГУ та «КлубНіка»), завідуюча БІЦ «Слово» Л. Білоцерковська, краєзнавець С. Тороп, які перевіряли артистичні здібності претендентів на отримання ролей історичних персонажів міста Нікополя.

 

 

 

 

Майбутні актори прикладали всі зусилля, старалися показати свої таланти та здібності: читали вірші, співали пісень, танцювали, виконували прохання режисера показати той чи інший емоційний стан. Наприкінці кастингу від режисера Лагутіної І.В. всі отримали корисні поради щодо подальшого «акторського» майбутнього кожного.

 

Отже, актори були відібрані, а для їх підготовки розроблена програма різноманітних заходів, яка мала на меті ознайомлення артистів з історією Нікопольщини, надання основ сценічної майстерності, навчання вмінню поводження під час публічних виступів, оволодіння основними характерними рухами того чи іншого історичного персонажу та ін.

 

Програма складалася:

  • Cкорочений курс лекцій з історії Нікопольщини(краєзнавець С. Тороп)

 

 

 

 

 Історія Нікопольщини така унікальна,
що неможливо було не закохуватися в неї на кожній лекції…

 

  • Майстер-класи:

- «Сценічний рух» (хореограф М. Горбаненко)

 

 

 Не завжди навчання давалося легко, іноді було дуже важко, незвично…

 

- «Основи акторської майстерності» (режисер В. Заудальська)

 

 …іноді невимовно… Режисер: - Ще раз і швидше! Бдгі-бдге-бдга-бдго-бдгу-бдги!

 

 іноді смішно... і сором’язливо…

 

  • Тренінги:

- «Командоутворення»

 

 

 

 …творчо та креативно…

 

- «Майстерність публічних виступів»

 

 

 

 …але завжди цікаво та весело!

  • Екскурсії:

- «Залишки Дніпровських плавнів м. Нікополя», «Червоногригорівські плавні»

 

 Кожного дня ми дізнавалися щось нове…

 

 Брали нові висоти…

 

 Допомагали іншим…

 

 Шукали нові шляхи…

 

Замислювалися над життям…

 

 Були цілеспрямовані…

 

 

…з’ясовували… хто поїде на наступний «Майстер Шеф»…

 

- «Микитинська, Чортомлицька Січі – найславетніші сторінки історії Нікопольщини»

 

 Ми нащадки царських скіфів – в нас тече царська кров!

 

На верхівці скіфського кургану…

 

 

 А також ми славного та героїчного козацького роду…

 

Наші предки непереможні та легендарні…   

 

  Ми це знаємо, пам’ятаємо, вшановуємо!!!

 

Панські кручі - нікопольське диво!

 

Нікопольський Крим… і не менше… 

 

Шикарний майданчик для огляду…

 

Спускаємося до води…

 

Так майданчик виглядає знизу – схожий на ніс величезного корабля! А сонце…яке сонце!!!
  

 

Це місце колишнього скіфського порту.
Йдемо шукати все, що було колись загублено… сподіваємося нам пощастить.

 

       

Зверніть увагу на сяйво над нашими головами –
це доказ, що ми робимо … СВЯТУ справу…
      

 

Дві німфи …. Теж історію люблять…

  

      

Хто шукає, той завжди щось знайде…І ми знайшли: уламки давніх грецьких амфор,
зуби тварин льодовикового періоду, уламки скіфських горщиків та  багато іншого.

   

     

Зубик, чий зубик…? Добре, віднесу зубній феї…
(зуб копитної тварини льодовикового періоду).

 

Нагуляли апетит?
Тоді ні хвилини на розслаблення – оббираємо картоплю на швидкість.

 

     

Все підписано…
Щоб ніхто не загубився, або не розгубився…

 

А як смакувало, м-м-м!!!

    

 

Хто поставив табличку «Купатися заборонено!» …і забувся ії прибрати?
Нумо, йдіть до мене, лозинка майже готова!!!

 

Вид на Олексіївську затоку поблизу
Співочого поля. Неймовірна краса!

 

- «Хортиця: козацькими щляхами»

 

 

Хортиця – заповідний острів, музей просто неба…       

 

 

Виїхали о п’ятій (!) ранку…

 

Завжди є місце для «наради», обговорюємо маршрут.

        

Ці два дерева якби утворювали ворота, запрошуючи нас увійти до дивовижного світу,
що починався саме за ними. І ми… увійшли…    

 

Береги  вкривав ранковий туман, створюючи казкову атмосферу…

    
        

А коли туман розвіявся ми опинилися в іншому світі… у Задзеркаллі…

 

Неможливо було не зупинятися кожних п’ять хвилин, щоб не зробити фото.
        

 

А ось фотографу для вдалого кадру приходилося нелегко.
            

Ми мужньо долали всі перешкоди на шляху...

 

 

 Ми мужньо долали всі перешкоди на шляху...

 

Але більше за всіх напружувався … кінь! (завдання – знайдіть коня).

 

Майстер-клас зі створення вдалого фото від нашої команди: пильно дивимося…

на трьох величезних псів, які почали нас переслідувати… І, вуа-ля!!!

 

Кажуть, що розумний в гору не піде… Так, але це коли у нього … підходящої компанії немає.
         

Вдячна за наші старанність та завзятість Хортиця балувала нас мальовничими пейзажами…  

 

Та відкривала нам свої таємниці (кромлех часів міді-бронзи).
    

   

На фоні греблі. Ми майже досягли цілі…   

 

Але попереду ще стільки цікавого…

 

 

Так ось він який цей місточок, що зв’язує нас з нашим минулим…

 

   

 

 

 

Комплекс «Запорозька Січ»    

 

«Приміряли» на себе деякі ролі – ми ж артисти… і ось результат -  фотошедевр з першого дублю…

 

- Мамо, коли у тебе вже гарбузи закінчаться? Довго мені ще в дівках кукувати???

 

А ці дві крихітні леді «відмахали» своїми маленькими ніжками близько 10 км…
без єдиного стогону. Браво!!!  

 

 

Хортиця проводжала нас погойдуючи неймовірно красивою гілочкою шипшини

 

 - рятувальна експедиція по збереженню історичних пам’яток давньої історії Нікопольщини  (антропоморфні чоловікоподібні стели доби бронзи)

 

 

В останніх числах жовтня авто- і вело-групами ми виїхали у рятувальну експедицію.
Степ чекав на нас…

 

Ось тут, під крутим берегом річки Солоної завідуючим відділом археології НКМ Шатуновим В.В.
були знайдені дві давні антропоморфні (людиноподібні) стели,

 

  

які відносилися до епохи бронзи…

 

Завдання було таке: виштовхати великовагові стели на дуже крутий схил 

 

 Доречи, схил був червоний від... вохри, яку наші предки використовували у поховальних ритуалах.
Червоний колір земля набуває через перенасичення окислами заліза.
 

 Хлопці були в такому захваті від освідомлення того, що роблять щось значуще, що…

 

пізніше, коли стели були вже на горі, дивувалися тому, як швидко вони витягли такі важкі камені

 

 Як у звичайному житті – через тернії…

 

...і до гори ногами… 

 

…але не залишаючи шансів неможливому, досягається результат 

 

 Красуні і… герої!

 

 А потім… Степ надихав…

 

Ми згадували…

 

Планували…

 

 Щось бачили в далині…

 

 

 

 

Та закохувались, закохувались, закохувались у рідний степ!

 

 

Потім завантажили кам’яні стели до машини…

 

 і поїхали за останньою стелою, яка знаходилася в іншому місці.
 
 

 - Готові? Тоді їдемо!

 

Але по дорозі сталося щось несподіване…

 

  

Хлопці, зупинившись спитати дорогу у місцевого жителя з’ясували,
що під його парканом лежить справжнісінька стела.
Оце так знахідка!!!
Але виявилось, що для ії транспортування потрібне додаткове спорядження,
тому ми залишили стелу до наступного разу. Їдемо далі.
- Не сумуй, красуне, ми обов’язково за тобою повернемося!

 

 Ось з цього кургану невідомо ким була згорнута наша третя стела…

 

 

…і виявилася вона такою важкою, що у нас не вистачило сил завантажити ії до машини.

 

Будемо ретельніше готуватися до наступної експедиції і заїдемо за нею навесні. А поки…

 

Прощаємося зі степом (не надовго) і повертаємося до дому…
Та на останок, чомусь, з підсвідомості виштовхуються рядки Бориса Мозолевського…

«…Полонило мене дніпровське Правобережжя
та й на лівий берег не відпуска…»
і тільки тут розуміємо: ще й не поїхали,
а вже тягне повернутися –
магія Степу, не інакше…

 

 Ось ми і вдома, але ще кілька неймовірних зусиль…

 

…ще кілька останніх кроків…

 

…ще трішечки старанно попрацювати усім разом…

 

  

 …і наші красуні займають свої місця у музейному лапідаріумі

 

А ось і перші «шанувальники нашої творчості»

 

     Саме головне:
буде про що розповісти своїм дітям, і не тільки розповісти, а тепер і показати!

 

Продовження

 

 

 

 

У разі використання матеріалів цього сайту активне посилання на сайт обов'язкове

Останнє оновлення на Субота, 23 січня 2016, 21:06
 
, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting