PDF Друк e-mail
История Никопольщины - Эпоха казачества
Четвер, 29 жовтня 2009, 14:48

Жуковський М.П.
Голова Нікопольської міської організації
Всеукраїнської спілки краєзнавців,
заступник директора
Нікопольського краєзнавчого музею
з наукової роботи
м. Нікополь, Україна
Біографія

Матеріал надано в авторській редакції

 

Аналіз ситуації, яка склалася у Нікопольському регіоні
навколо історико-культурної і духовної, військової та господарської спадщини,
пов’язаної з українським козацтвом

 

Нікопольський регіон складається головним чином з чотирьох сучасних адміністративних одиниць Дніпропетровської області - Нікопольського району, міст Нікополя, Орджонікідзе та Марганця.
 
На території регіону знаходяться сотні пам'яток історії та культури, які відображають тисячолітню історію краю і окремі періоди минувшини всієї України.

Особливе місце посідають пам'ятки археології, які відносяться до історичних епох міді і бронзи (ІІІ-ІІ тис. до н.е.)  царських скіфів, скіфів-кочівників, сарматів,  готів, слов'ян-антів (І тис. до н.е. - V ст. н.е.), кочових народів - гунів, печенігів, половців, татар та інших (V-XV ст. н.е.)

Всесвітньо відомими стали знахідки із царських скіфських курганів Чортомлик, Товста могила, Соболева могила та інші, розташовані на території Нікопольського району. Це пов'язано з тим, що край знаходиться у центрі Скіфського Геросу - некрополя царів і вождів скіфів IV ст. до н.е. та в районі столиці скіфської держави, відомої у археологічній науці як Кам'янське городище (воно розташоване навпроти м. Нікополя на лівому березі Дніпра на території смт. Кам'янки-Дніпровської Запорізької області). Із історичних джерел відомо, що запорозькі козаки широко використовували високі кургани для організації сторожової служби у степу.

Царський скіфський курган Нечаєва (Гегелина) могила і місце дослідженого українсько-німецькою археологічною експедицією у 1981-1936 рр. кургану Чортомлик взяті на державний облік урядом України як пам'ятки республіканського значення. В цілому пам'ятки археології, що знаходяться на території Нікопольщини складають унікальний комплексний об'єкт для вивчення вітчизняною та зарубіжною археологічною наукою, що відображає давню історію Південної України.

Другою по значенню на території Нікопольщини групою пам'яток історії та культури є пам'ятки і пам'ятні місця часів запорозького козацтва. Це пов'язано з тим, що у XVI-XVIII ст. край був місцем розташування воєнно-політичного центру Війська Запорозького Низового - Запорозької Січі. Це Томаківська Січ (сер. XVI ст. - 1593 р.), що була за 2 км на схід від смт. Червоногригорівки Нікопольського району на о. Томаківка, що входить зараз у міську межу м. Марганця, Базавлуцька Січ (1594-1638 рр.) - біля сучасного   с. Капулівки Нікопольського району, Микитинська Січ (1639-1652 рр.) на території м. Нікополя - міста обласного   підпорядкування та  центру Нікопольського району, Чортомлицька Січ (1652-1709 рр., 1728-1730 рр.) біля с. Капулівки, Нова або Підпільненська Січ (1734-1775 рр.) - на території с. Покровського Нікопольського району. Запорозькі Січі увійшли в історію України як центри національної державності у формі демократичної республіки, визвольної боротьби українського народу і захисту православ'я, коли він опинився під владою Польщі, Литви, Угорщини, інших держав, потерпав від спустошливих турецько-татарських нападів. Саме на території сучасного Нікопольського регіону починалися найвідоміші антипольські козацько-селянські повстання під проводом К. Косикського (1591-1593 рр.), С. Наливайка і Г. Лободи (1594-1596 рр.), М. Жмайла (1625 р.), Т. Трясила (1630-1631 рр.), І. Сулими (1635 р.), П. Бута (1637 р.), Д. Гуні і Я. Остряниці (1638 р.).

Запорозькі козаки здійснили у другій половині XVI - першій половині XVII ст. десятки успішних походів проти Туреччини і Кримського ханства, де звільнили тисячі полонених християн. Особливо масштабними у цій боротьбі за своїм розмахом і результатами були бойові дії запорожців під керівництвом гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного.

Епохальним стало повстання запорожців під проводом Б. Хмельницького взимку 1648 р. на Микитинській Січі, яке переросло у Велику Визвольну війну українського народу середини XVII ст. Його героїчна боротьба проти Речі Посполитої призвела до відновлення державності України у формі Гетьманства, утвореної на суспільно-політичних засадах Запорозької Січі.

В умовах існування цієї Української козацької держави Січ залишалася важливим воєнно-політичним форпостом на півдні України, а низове козацтво залишилося вагомим фактором соціально-політичного розвитку українського суспільства аж до середини 70-х років XVIII ст., коли воно було підступно скасовано Російською імперією. Відсутність кріпацтва на Запорожжі, панування економічних відносин та традиційних видів господарства, заснованих на вільно-найманій праці, були прогресивним явищем в Україні.

В українській історичній науці кінця XVIII - на початку XX ст. період, пов'язаний із запорозьким козацтвом, висвітлений достатньо широко. Серед багатьох науковців, які займалися вивченням цієї проблеми, найбільш грунтовно дослідили витоки та етапи розвитку, конструктивну роль козацтва такі видатні вчені України і провідні діячі національного відродження як В. Антонович, А. Скальковський, М. Костомаров, М. Грушевський, Д. Яворницький, О. Єфіменко.

Героїко-романтична історія Запорозьких Січей була відображена у багатьох творах Кобзаря України Т.Г. Шевченка, який побував на території Нікопольщини у 1843 р.

У XX ст. провідними дослідниками історії запорозького козацтва  в  Україні   були  В. Голобуцький,   І. Крип'якевич, О. Апанович. Проте їх робота штучно обмежувалася органами Комуністичної партії, що розглядали період козацької України виключно з позицій партійної ідеології.

Лише в кінці 80-х - на початку 90-х років XX ст., особливо після проголошення незалежності України у 1991 р. сучасна українська історична наука отримала можливість найповніше показати на основі розробленої протягом двохсот років джерельної бази історію Українського козацтва і, зокрема, Запорозьких Січей на засадах об'єктивності і науковості.

Це дало можливість більш глибоко усвідомити політичні, соціально-економічні і культурні процеси, які відбувалися навколо історико-культурної спадщини, пов'язаної із запорозьким козацтвом на території Нікопольського регіону.

З моменту знищення російськими військами у червні 1775 р. Запорозької Січі, Уряд Російської імперії цілеспрямовано знищував усе, що було пов'язано із суспільним і економічним ладом Війська Запорозького Низового. Його культурна спадщина, що була зосереджена у козацьких храмах, привласнена, історія про бойову славу козацтва перекручувалася.

Непоправну шкоду місцям, де були Запорозькі Січі, села і містечка, засновані запорозькими козаками, принесло створення у 50-х роках XX ст. штучного Каховського водосховища. Різко погіршився стан природного середовища внаслідок виробничої діяльності відкритих кар'єрів з видобутку марганцевої руди, нікопольських Південнотрубного і феросплавного заводів, енергокомплексу Запорізької АЕС–ДРЕС.

В умовах активізації громадсько-політичного життя в суспільстві у кінці 80-х років XX ст. та, враховуючи історичне значення українського козацтва в історії державотворення України та її народу, пам'ятки запорозького козацтва на Нікопольщині опинилися у центрі уваги громадськості та державних органів влади всієї республіки.

Офіційно тут на державному обліку та під охороною знаходилися: у м. Нікополі - пам'ятник Б. Хмельницькому, споруджений у 1956 р., та пілон про його обрання гетьманом України у 1648 р., біля с. Капулівки - могила кошового отамана І.Д. Сірка, що була визначена постановою Ради Міністрів УРСР № 711 від 21.07.65 р. як пам'ятка республіканського значення. Місцем збереження та експонування колекцій речей, зброї культових предметів запорозького козацтва був Нікопольський державний краєзнавчий музей, який відвідували щорічно десятки тисяч людей, а також народний музей с. Покровського та шкільний музей с. Капулівки Нікопольського району, народні музеї Орджонікідзе та Марганцю.

Яскравим проявом початку національного відродження в Україні було святкування 500-річчя українського козацтва на Нікопольщині у серпні 1990 р. Головним місцем урочистих заходів, у яких взяли десятки тисяч мешканців краю, гостей з усіх областей України та української діаспори, були території навколо могили кошового отамана І.Д. Сірка. Завдяки об'єднаним зусиллям органів районної влади і громадськості були встановлені пам'ятні знаки на місцях Запорозьких Січей на честь кошових отаманів І.Д. Сірка та П. Калнишевського, насипано Курган пам'яті. Урочистості на землях Січей призвели до заснування громадської організації Українського козацтва та його осередків у Нікопольському регіоні. З цього часу на сторінках місцевих засобів місцевої інформації постійними стали публікації з історії козацтва та його  культури.

В умовах незалежної Української держави стало традицією щороку проводити політичні і культурні заходи органів влади та громадських організацій регіону, зокрема осередків Українського козацтва, за участю представників інших областей України біля могили кошового отамана І.Д. Сірка. Ця пам'ятка стала головним об'єктом проектів створення іcторико-культурної заповідної території. Окремим напрямом роботи були наукові дослідження краєзнавців краю з перегляду літочислення м. Нікополя, с. Капулівки та Покровського Нікопольського району, відтворення пам'яток історії козацтва та увічнення пам'яті видатних його діячів П. Сагайдачного, І. Богуна, П. Калнишевського тощо.

Укази Президента України про відродження традицій Українського козацтва 1995 р. та 1999 р., Постанови Кабінету Міністрів України про відзначення 400-річчя народження Б. Хмельницького у 1995, 350-річчя Визвольної війни українського народу в середині XVII ст., відповідні рішення органів державного управління та самоврядування стали правовою і політичною основою для піднесення активності місцевих органів влади та громадськості по збереженню іcторико-культурної і духовної спадщини запорозького козацтва, відродження його традицій на Нікопольщині.

У 1998-1999 рр. завдяки зусиллям органів влади м. Нікополя і Нікопольського району, громадськості краю, було принципово вирішено питання про допоховання частини останків І.Д. Сірка, що були вилучені під час його перепоховання у 1967 р. із с. Капулівки у Сторожову могилу. Влітку 2000 р. Нікопольська райдержадміністрація на чолі з В.О. Євтушенком за підтримки голови Дніпропетровської облдержадміністрації М.А. Швеця та дозволом Кабінету Міністрів України провели реконструкцію і капітальний ремонт могили кошового отамана І.Д. Сірка. Спеціально міжвідомча робоча група на чолі з першим заступником голови Нікопольської райдержадміністрації М.Г. Круковцем здійснила ряд заходів по збереженню останків І.Д. Сірка та прощання населення краю з ним у с. Капулівці. 21 серпня 2000 р. тисячі нікопольців та приїжджих з інших областей України і Росії провели в останню дорогу до місця вічного спокою труну з прахом кошового отамана І.Д. Сірка.

На початку третього тисячоліття м. Нікополь та Нікопольський район залишаються в Україні головним місцем, де розташовані пам'ятки, пов'язані із запорозьким козацтвом та його Січами. Це високо розвинутий індустріально-аграрний регіон півдня України, у якому відбуваються складні політичні, соціально-економічні, культурні, національні та регіонально-конфесійні процеси, пов'язані з утвердженням нового суспільного й економічного ладу, заснованого на принципах демократії та ринкової економіки. Місто Нікополь має кількість населення 150 тис. чоловік, 68 населених пунктів Нікопольського району - 46 тис. чоловік. Регіон має соціально-культурну інфраструктуру, що забезпечує потреби населення та може бути використана для організації туристично-екскурсійної роботи. Через територію Нікополя і району проходить залізнична магістраль Запоріжжя-Кривий Ріг та автомобільна дорога республіканського значення Запоріжжя-Кіровоград. Їх паралельні магістралі знаходяться у 5 км від могили кошового отамана І.Д. Сірка, Нікополь має річковий порт, який може приймати кораблі типу "ріка-море". Старовинні козацькі поселення Капулівка і Покровське знаходяться на берегах Каховського водоймища і мають місця для підходу до них річкових кораблів малого тонажу.

Серед проблем духовного життя краю чільне місце посідають питання,  пов'язані  зі  всебічним  вивченням  і  збереженням історико-культурної    спадщини    запорозького    козацтва, відродження   його   державних,   військових,   господарських традицій.

Серед них першочерговими слід назвати:
  1. Заходи пов'язані з охороною меморіального комплексу "Могила кошового отамана І.Д. Сірка" та створенням проекту історико-культурної заповідної території з відтворення "Запорозької Січі" - архітектурно-культурного та туристичного центру.
  2. Створення Козацької Січі - центру вишколу і виховання молодих громадян України на патріотичних і військових традиціях українського козацтва.
  3. Завершення капітального ремонту і реконструкції Нікопольського державного краєзнавчого музею, одного із найстаріших культурно-просвітницьких закладів України, де зберігаються унікальні колекції культових речей із Січової Свято-Покровської церкви, що мають статус національних реліквій України, зброї, предметів козацького побуту тощо.
  4. Реконструкція у м. Нікополі пам'ятника Б. Хмельницькому і пілану про обрання його гетьманом України у 1648 р.
  5. Розшук могили на території Соловецького монастиря (Росія) кошового отамана П.І. Калнишевського з метою його перепоховання у с. Покровському Нікопольського району.
  6. Створення і розвиток осередків Українського козацтва і його підприємницьких структур.
  7. Створення на базі Нікопольського державного краєзнавчого музею регіонального центру історії козацтва з метою проведення наукових досліджень на козацьку тематику.
  8. Включення Нікопольщини у систему туристично-екскурсійних маршрутів Фонду "Намисто Славутича", а також міжнародного туризму.
  9. Проведення археологічних досліджень українського козацтва на території Нікопольського регіону.
  10. Реконструкція царського скіфського кургану Чортомлик (за 2 км на північний захід від с. Чкалове Нікопольського району), що використовувався запорозькими козаками для сторожової служби і який є видатною пам'яткою давньої історії України.

Вітчизняний досвід показує, що за державної підтримки аналогічні проблеми у Чигирині, Запоріжжі, Глухові тощо успішно вирішуються, проте не можна сказати про відповідну увагу вищих органів влади до Нікопольського регіону. Це вимагає об'єднання, зусиль Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, місцевих, органів влади та самоврядування, наукових та культурно-просвітницьких установ, Українського козацтва та інших громадських організацій, підприємницьких структур навколо збереження історико-культурної і духовної спадщини запорозького козацтва та підтримки відродження його державних військових та господарських, традицій на Нікопольщині в рамках Національної програми відродження традицій Українського козацтва згідно з дорученням Президента України від 10 жовтня 2000 р. №1-14/1263 Кабінету Міністрів України та Українському козацтву.
 
 
Переведення в електронний вигляд: Бутенко О.П.

На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про історію Нікопольщини:

 
 
Останнє оновлення на Вівторок, 27 лютого 2018, 15:16
 
, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting