On-line

We have 185 guests online
Besucherzahler singles
счетчик посещений



Designed by:
SiteGround web hosting Joomla Templates
PDF Print E-mail
Tuesday, 22 March 2016 21:11

Дмитрук Олександр "Золота чапля"

 

Трохим вийшов із хати о третій годині.  Було темно та дуже тихо. Навіть собаки ніде не гавкали. Нічний туман клубився в низині.

Старий мисливець спустився до своєї плоскодонки, відв’язав її від старої верби та тихо поплив. Течія швидко відносила човен, тому довелося важко працювати веслами.  Річка Лапинка була невеликим рукавом Дніпра. Трохим плив проти течії вгору, туди, де могутні хвилі давнього Славутича підхоплять човник та самі винесуть його у потрібне місце. Посеред річки, ніби одинокий вершник, здіймалася скеля. За давньою прикметою, дід завжди залишав на невеликому виступі срібну монету, а потім,коли повертався, забирав.  Він  вірив:  без цього дійства полювання не буде вдалим.

Аж ось одинокий човен пливе далі. Повний місяць вийшов з-за хмар. Стало видно пивоварню, собор та маєтки міщан. У порту, наче сплячі чудовиська, стояли пароплави. У тумані сіріли купальні. На пірсі сиділи з вудками мовчазні рибалки, тільки зрідка пускаючи тютюновий дим з самокруток, які освітлювали їх напружені обличчя червоним слабким світлом.

За мисом відкривалося місце, де річка відділялася від головного русла Дніпра. Тут стало легше: течія сама вела плоскодонку. Десь з-за спини знявся лелека. Він летів низько, майже торкаючись крилами дзеркальної водяної гладі. Птах зробив півкулю та залетів до якоїсь протоки між островами. Високо над головою пролунало: «Пугу!»  Це нечутно змахував крилами пугач. Десь біля човна величезний сом голосно заковтнув повітря.

Плоскодонка звернула вбік до берега. Трохим прив`язав її до молодої верби та пішов далі пішки. За прибережними заростями простягались нескінченні опустілі городи. Там зараз хазяйнувало тільки дике птаство. На обрії виднівся одинокий курган. Саме туди прямував мисливець. Йти було важко: подекуди траплялися болота, іноді шлях перегороджували густі зарості дерези. Холодний вранішній туман пронизував наскрізь. Груба полотняна торба та рушниця давили на плечі. Але дід вперто продовжував свій шлях. Зійшовши на курган, Трохим відкинув замасковану дерном дошку та відкрив неглибоку яму. Залізши в неї, він поклав сумку на землю  й зарядив рушницю. З пагорба виднілися нескінченні простори Великого Лугу, а прямо перед курганом розлилося невимовної краси озеро. Трохим був насторож: ось-ось мали прилетіти дикі качки.

На водоймі, повільно переступаючи довгими ногами, ходили чаплі.  Повіяв легкий вітерець і доніс пахощі лісових трав. Зійшло сонце – і по воді пролягла сонячна доріжка. Один із птахів ступив на доріжку і раптом запалав у сонячному промінні, як золота статуя. Щоб ближче роздивитися це диво, мисливець навіть виліз із засідки, але тут раптом послизнувся та покотився схилом кургану, чіпляючись руками за все, що траплялося на шляху. Коли він опинився біля озера, птахів вже не було. Трохим відчув у руці щось тверде й холодне, розтулив долоню і побачив у ній золоту скіфську прикрасу у вигляді чаплі.

Last Updated on Tuesday, 22 March 2016 21:14
 
Нікополь Nikopol, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting