On-line

We have 265 guests online
Besucherzahler singles
счетчик посещений


Designed by:
SiteGround web hosting Joomla Templates
PDF Print E-mail
The History of Nikopol Region - General information on Nikopol history
Sunday, 19 September 2010 13:45
There are no translations available.

Мальована Т.Г.
Завідуюча відділом науково-просвітньої роботи
Нікопольського краєзнавчого музею
м. Нікополь, Україна
Біографія

Матеріал надано в авторській редакції 
 
Нікопольський краєзнавчий музей
(історична довідка)

 

                                                                                                  “Музей  - форум, де знаходить відображення
                                                                                                                                 геній часу і дух народу”.

 

Створення Нікопольського краєзнавчого музею та його директори

 

Музей - це культурно-освітній заклад, призначений для вивчення, збереження та використання пам’яток матеріальної і духовної культури та природи, прилучення громадян до надбань національної та світової історико-культурної спадщини.

Нікопольський краєзнавчий музей імені М.В. Ломоносова - один з найстаріших музеєв України, створений в радянський період. Він був відкритий 18 травня 1919 року як народний музей витончених мистецтв. Його фонди склали 337 експонатів (картини, скульптура, меблі, посуд, бібліотека), які були конфісковані з Лукіївської економії  поміщика Нечаєва.

Ініціаторами створення музею були завідуючий відділом народної освіти Нікопольського райвиконкому С.М. Євдокимов, художники Волошин, Педенко, Таран, Ющенко.

Під музей віддали одне з кращих приміщень міста - будинок  нікопольського купця Т. Гусєва на розі вулиць Катеринославської та Купецької. В перший місяць його роботи музей відвідало 5 200 чоловік, що склало більше половини населення міста Нікополя.

Із року в рік фонди музею поповнювались пам’ятками історії і духовної культури. Це дало можливість у 1929 році на базі народного музею витончених мистецтв створити Нікопольський Державний краєзнавчий музей. Цього ж року введено посаду археолога і призначено на неї Кіранова Тодосія Миколайовича.

Першим директором краєзнавчого музею був вихованець Петербурзького університету, талановита й інтелігентна людина, викладач краєзнавства педагогічного технікуму (зараз училища) Георгій Сергійович Шапошников. Крім викладацької роботи в педтехнікумі, він очолював краєзнавчу роботу в місті та районі. До вивчення свого краю ним були залучені викладачі, студенти, вчителі, голови сільрад, агрономи, керівники підприємств. Виявлялись і вивчались природні багатства, корисні копалини, будівельний матеріал, флора та фауна регіону, історичні та культурні пам’ятники. Вивчалась господарська діяльність населення, промисловість, сільське господарство, культура, побут.

Г.С. Шапошников у свій час організував декілька екскурсій з метою збору та вивчення етнографічних матеріалів. Цінний матеріал швидко накопичувався у вигляді колекцій, фотографій, статистичних таблиць, зразків промислової продукції, колекції сільськогосподарських культур, побутових предметів. На базі цих матеріалів восени 1929 року була проведена перша Нікопольська краєзнавча виставка на території педтехнікуму. На подвір’ї розмістили різноманітну сільськогосподарську техніку: трактор (один), плуги, борони, культиватори, сіялки, віялки. У приміщенні технікуму експонувалися промислові вироби, колекції сільгоспкультур, діаграми, фотографії, таблиці росту грамотності населення, шкіл, лікарень, бібліотек, клубів, хат-читалень, предмети побуту. В організації виставки брав участь колектив педтехнікуму. Виставка була відкрита декілька тижнів. Потім експонати передали до Нікопольського музею витончених мистецтв, утвореного на базі художніх та культурних цінностей з економії поміщика Нечаєва.
 
За пропозицією Г.С. Шапошникова музею було присвоєне ім’я засновника краєзнавства М.В. Ломоносова. Невдовзі Нікопольський краєзнавчий музей став відомим на всю Україну. Георгію Сергійовичу належить пріоритет в установленні дати заснування міста Нікополя (1780 р.). У 1931 році в “Історико-географічному збірнику" (м. Київ) була опублікована праця Шапошникова Г.С. “Як виникло місто Нікополь”.

Але за новими матеріалами та дослідженнями науковців музею, а саме, заступника директора з наукової роботи М.П. Жуковського, завідуючої відділом  запорозького козацтва та нової історії Л.П. Вариводи історія міста значно довша. У 1639 р. (на території сучасного м. Нікополя) козаками Війська Запорозького була заснована Микитинська Січ. Згодом, біля Січі виникло козацьке поселення Микитин Перевіз, де у 1780 році було утворено повітове місто Нікополь.

Продовжуючи розповідь про першого директора музею Г.С. Шапошникова, треба сказати: знаходячись в евакуації в роки Великої Вітчизняної війни, в станиці Петровській Ставропольського краю, з фондами музею він зберіг для музею цінний експонат - золоту готську пластину, але сам помер від голоду.

У 1941 році, під час окупації Нікополя, музей було названо іменем Івана Сірка. А наглядачем музею було призначено Цегера Миколу Карловича - співробітника відділу природи.

Після звільнення міста від німецько-фашистських окупантів, у лютому 1944 року, в музеї був створений відділ “Наш край в роки Великої Вітчизняної війни”. Музейна експозиція була відкрита 7 листопада 1946 року.

У 1945 році науковці музею прийняли участь в археологічних розкопках “Кам’янського городища”. Експедиція була організована  Б.М. Граковим - професором Московського державного університету, археологом, доктором історичних наук.

У 1946-1950 роках музей очолював фронтовик Голуб Михайло Карпович. Він сприяв створенню в 1948 році панорами Дніпровських плавень при участі дніпропетровських художників та співробітників музею А.І. Аніхнової та М.К. Цегера.

У 1950 році на посаду директора був призначений Жигайло Михайло Васильович - випускник Дніпропетровського університету. При його активній участі в 1959 році у музеї була організована перша виставка робіт місцевих художників.

Михайло Васильович знаходився на посаді директора до 1961 року, а в 1961-1962 роках обов’язки директора тимчасово виконувала Сушкова Людмила Андріївна.

З 1962 по 1974 рік музеєм керував Яснєцов Георгій Герасимович, при ньому в 1967 році було зроблено реекспозицію залу історії радянського часу.

Особливі слова подяки хочеться сказати на адресу Ганжі Петра Касьяновича, який очолив музей в листопаді 1974 року. Дослідник історії краю, він постійно працював в архівах Москви, Ленінграду, Києва. Провів пошуки колекції Нікопольського музею, яка зникла під час евакуації в місті Моздок у 1941 році. Цю тему він досліджує і сьогодні.

При ньому було підготовлено матеріали для нарису з історії Нікополя для збірки "Історія міст і сіл УРСР. Дніпропетровська область". Він ініціював створення археологічної секції при музеї, і сам брав найактивнішу участь в археологічних дослідженнях експедиції  Мозолевського Б.М. І сьогодні науковці музею приймають участь в археологічних дослідженнях краю в складі експедицій Дніпропетровського історичного музею та Інституту археології НАН України.

За ініціативи П.К. Ганжі було відзначено 200-річчя Нікополя, організовано виставку картин відомих нікопольських художників Галічина, Каркоца, Фектістова. Петро Касьянович називає Нікопольський краєзнавчий музей міні-Лувром, бо в музейній експозиції виставленні бронзові копії мармурових скульптур відомого італійського скульптора Андреа Верокіо, які експонуються в паризькому Луврі.

У 1982 році Петра Касьяновича на посаді директора змінила П’ятигорець Світлана Олексіївна, молодий науковий співробітник. У 1985 році під її керівництвом було завершено наукову інвентаризацію музейних цінностей. А через рік на її плечі випало найважче - переїзд музею з аварійного приміщення на нову адресу по вул. Електрометалургів, 46а (напівзруйновану колишню військову казарму).

Через тиждень переїзду місцева влада вимогала відкрити музей для відвідування. Умови для цього були надзвичайно складні, але музейникам вдалося за короткий термін відновити експозицію. Музей було відкрито, і нікопольці та гості міста мали змогу ознайомитись з історією славетного козацького краю. У цьому велика заслуга С.О. П’ятигорець. Саме їй вдалося організувати роботу по збереженню експонатів музею від руйнування, хоча це дуже підірвало її здоров’я. До речі, за адресою переїзду музей знаходиться й досі.

У 1987 році здоров’я Світлани Олексіївни погіршилось, і вона вимушена була піти з посади директора. Її змінив Шведков Костянтин Іванович, заслужений працівник культури, капітан ІІ рангу. При ньому було створено експозицію «Україна. Шлях до незалежності» (1993), проведено реставрацію стародруків, меблів та картин XIX ст. (1994 -1997). Костянтин Іванович започаткував урочисте відкриття художніх виставок, виступив з ініціативою про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Нікополя» двічі Герою Радянського Союзу льотчику П.А. Тарану, В.Д. Бредихіну, І.І. Костенко.

З вересня 1999 року директором музею працює Кушнірук Олександр Олександрович - історик, колишній “афганець”, голова Спілки воїнів-інтернаціоналістів. У нього завжди багато різних цікавих творчих задумок. При ньому в 2005 і 2008 роках Нікопольський краєзнавчий музей приймав участь у Першому і Другому Всеукраїнських музейних фестивалях у м. Дніпропетровськ. У 2009 році музей урочисто відсвяткував своє 90-річчя.

Кушнірук О.О.  був ініціатором проведення в травні 2010 року І Нікопольського регіонального музейного фестивалю «Розвиток музейної справи в Придніпров’ї: проблеми та перспективи».

З перших днів свого заснування музей виконував дві соціальні функції: освітню і виховну. В передвоєнні роки музей перетворився в науково-дослідницький і культурно-просвітній центр, відомий не тільки в республіці, але і за її межами.

 

Сьогодення музея

 

Щорічно музей відвідує більше 50 тисяч чоловік, а науково-просвітньою роботою охоплюється близько 100 тисяч мешканців міста і району. Взагалі за роки існування музею його відвідало близько 2 мільйонів чоловік.

НКМ має більше 40 тисяч предметів основного і науково-допоміжного фондів, які розповідають про природу та історію краю з найдавніших часів до сьогодення, про наше минуле, про людей, які створювали і створюють славу Нікопольщини. Серед експонатів є багато унікальних, які представляють значну історичну і художню цінність:  чумацький віз, козацька зброя, Запорозька ікона-ставротека та інші культові речі з Січової церкви.

У фондах музею під пильною опікою головного зберігача І.В. Анцишкіна зберігаються цінні археологічні та етнографічні колекції, архівні матеріали. Ведеться наукова і збиральницька робота, спрямована на подальше розширення експозиції, глибоке вивчення історії краю.

Колектив музею проводить також велику науково-дослідницьку, науково-просвітню і методичну роботу. Завдяки наполегливій роботі М.П. Жуковського, заступника директора з наукової роботи, музей провів у 2008 році Всеукраїнську наукову конференцію «Микитинська Запорозька Січ і початок національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст.».

М.П. Жуковський створив Нікопольську групу археологічної розвідки  НКМ. Після багаторічної перерви 11 листопада 2000 року у м. Нікополі відновились археологічні дослідження. З 2002 року об’єктом пошуків стали залишки земляних укріплень Запорозької Січі середини ХVІІ ст., яка була розташована в урочищі Микитин Ріг (територія сучасного міського парку Перемоги).

Під час польових досліджень були виявлені і досліджувались:
  1. Залишки фундаменту Нікопольської Свято-Покровської церкви у східній частині площі Визволення м. Нікополя (з 2003 р.).
  2. Залишки склепу каплиці Св. Варвари Великомучениці (з 2004 р.) і залишки фундаменту Цвинтарної церкви прп. Іоана Дамаскіна та скіфського городища по вул. Лапинській, 49, м. Нікополя (з 2006 р.).
  3. Залишки земляних укріплень першої Запорозької Січі на о. Томаківка (Дмитрівська сільрада Нікопольського району та с. Острів Марганецької міськради) (з 2006 р.).
Під час польвових досліджень протягом 10 сезонів були виявлені близько 100 археологічних артефактів різних історичних епох - доби бронзи, скіфського часу, періоду Козацької України та нової і новітньої історії краю.

Музей має  5 експозиційних відділів:
  • Природи та екології
  • Археології та давньої історії
  • Запорозького козацтва та нової історії
  • Новітньої та сучасної історії
  • Мистецтв
Експозиція відділу природи та екології Нікопольського краєзнавчого музею знайомить відвідувачів з характерними рисами природи найпівденнішого району Дніпропетровської області. В цьому степовому краю - значній частині України - з його рослинним і тваринним світом, кліматом і геологічними особливостями природа дуже багата і різноманітна. Панорама краєвидів колишніх плавнів і урочища Дніпра до їх затоплення викликає велику зацікавленість. Завдяки різноманітності рельєфу місцевості, багатьом водоймищам з густими заростями дерев та різнотрав’я, плавні були чудовим притулком і кормовою базою для птахів та звірів. У панорамі виставлені чучела 40 видів тварин, найбільш типових для плавневих лісів: дятел, сорокопуд, орлан-білохвіст, болотна сова, іволга, сойка, водяна курочка, дика косуля та ін. Завідуюча відділом Дорошенко І.Г. постійно займається науково-дослідницькою роботою.  

Експонати відділу археології та давньої історії знайомлять відвідувачів з матеріалами про життя людини первіснообщинного ладу, і процесом формування феодальних відносин у східних слов’ян. Вже в добу неоліту (новокам’яний вік, V-ІІ тисячоліття до нашої ери) людина користувалася глиняним посудом. В експозиції - посуд ямної, катакомбної і зрубної культури. У ІV-ІІ тисячолітті до н.е. окремі племена, що проживали на території України, і зокрема в наших краях, займалися землеробством і скотарством.

У VІІ-ІІ століті до нашої ери на території теперішнього Нікопольського району жили кочові племена скіфів. Недалеко, на лівому березі Дніпра, була розташована столиця скіфської держави - Кам’янське городище. В залі виставлені різні знаряддя та побутові речі скіфів.

У ІІ ст. до н.е. скіфів витіснили сармати, кінець пануванню яких поклала навала готів (ІІІ ст. н.е.) і гуннів (ІV ст. н.е.). Після гуннів почалася епоха великого переселення народів з Азії в Європу. Через степові простори нашого краю пройшли хозари, авари, болгари, угри, половці, печеніги, монголо-татарські орди та інші.

У 2001 р. завідуючий відділом Шатунов В.В. створив Капулівську групу археологічної розвідки (КАПГАР), яку і очолив. Під час польових досліджень виявлено вісім курганних насипів ІV-І тис. до Р.Х. У кургані міді-бронзи ІV-ІІ тис. до Р.Х. розкопано більше десятка поховань, які належали представникам різних культурно-історичних спільнот.

У центральному похованні досліджена кам’яна кругла огорожа (кромлех), до складу якої входять окремі антропоморфні та зооморфні стели. Завдяки польовим дослідженням відділ археології поповнив фонди НКМ (група “Археологія”) майже п’ятьма сотнями експонатів.

Експозиційний відділ запорозького козацтва та нової історії розкриває історію краю ХV- початку ХХ століть. Історія Нікопольщини тісно пов’язана з історією запорозького козацтва та боротьбою українського народу за свою національну незалежність.
 
У ХVІ-ХVІІІ ст. на території сучасної Нікопольщини знаходились п’ять з сіми Запорозьких Січей: Томаківська (40 рр. ХІ ст. - 1593), Базавлуцька (1593-1638), Микитинська (1638-1652), Чортомлицька (1652-1709), Нова (1734-775).

На місці сучасного міста Нікополя була розташована Микитинська Січ. На Микитинській Січі Б. Хмельницького було обрано гетьманом України, з нікопольської землі почалась національно-визвольна війна українського народу проти польських гнобителів.

У еспозиції привертають увагу речі побуту нікопольського поміщика Нечаєва - бронзові скульптури, живописні полотна ХVІІІ-ХІХ століть, стіл, крісла, стільці, фарфоровий (порцеляновий) посуд.

Окремий розділ експозиції присвячений соціально-економічному та культурному розвитку краю в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. Експонати експозиції музею показують, як позаштатне провінціальне містечко Нікополь перетворилося в крупний промисловий і культурний центр Півдня України. На початку ХХ століття це було нічим не примітне місто з населенням 20 тисяч чоловік, більше половини яких були неписьменними. У Нікополі було десяток двоповерхових будинків місцевих багатіїв, 2 лікарні на 40 ліжок, кілька шкіл, 3 церкви і 2 синагоги, 11 шинків, трактир, 2 платні бібліотеки, купецький клуб. В місті було 9 невеликих підприємств і кустарних майстерень, в яких працювало до 2 000 робітників. Найбільший завод землеробних машин і знарядь засновано в 1885 році іноземними капіталістами братами  Каршевськими. У 1914 році на заводі працювало 65 робітників.

Інтенсивне промислове піднесення почалося після відкриття на Нікопольщині покладів марганцевої руди, будівництва залізниці та підприємств по виготовленню сільськогосподарської техніки і переробці сировини. Завідуюча відділом Варивода Л.П. постійно займається науково-дослідницькою роботою, створює  історичні довідки й  каталоги.

Експонати відділу новітньої та сучасної історії розповідають про історію нашого краю з початку ХХ століття до сьогодення. Фотографії, документи відтворюють революційні події 1917 р. в країні і на Нікопольщині, події громадянської війни, встановлення радянської влади в краї, відбудову і розвиток народного господарства, голод 1932-1933 років, сталінські репресії, початок І світової війни.

Представлені матеріали розповідають про героічну боротьбу радянського народу, зокрема мешканців Нікопольщини в роки Великої Вітчизняної війни проти фашистських загарбників.

Зберігаються документи, фото, особисті речі учасників Великої Вітчизніної війни, почесних громадян нашого міста, які визволяли його від німецько-фашистських загарбників: маршалів Радянського Союзу В.І. Чуйкова, В.А. Судця, Р.Я. Толбухіна, генерала арміі Д.Д. Лелюшенко, особисті речі Героїв Радянського Союзу: В.М. Усова, Н.П. Чалого, М.Х. Бриля, І.І. Бабака, двічі Героя Радянського Союзу П.А. Тарана та ін. 16 нікопольчан в роки Великої Вітчизняної війни були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

Інші документи і фото розкривають історію краю під час відбудови країни та підняття господарства після Великої Вітчизняної війни, розповідають про створення Каховського водосховища в 1953-1956 роках, початок будівництва Нікопольського заводу феросплавів у 1962 році.

Окремі експозиційні розділи присвячені нікопольцям - учасникам війни в Афганістані, нікопольцям - ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Шлях до незалежності України набув свого завершення 24 серпня 1991 року. Вікові прагнення українського народу знайшли своє відображення в Акті проголошення незалежності України.

В експозиційному розділі “Сучасний Нікополь” - місто представлено, як один з важливих промислових центрів Дніпропетровщини з населенням 123 тисяч чоловік. Тут працюють великі підприємства. Серед них гігант вітчизняної електрометалургії ЗАТ “Нікопольський завод феросплавів”, ВАТ “Нікопольський південнотрубний завод”,  ЗАТ “НікоТьюб”,  ВАТ “Нікра” та інші. В експозиції представлені фото і документи керівників і робітників підприємств, виставленні зразки продукції підприємств міста. Завідуюча відділом Шмалько А.А.

Відділ мистецтв організовує  та експонує тимчасові і стаціонарні художні та етнографічні виставки. Завідуюча відділом Недавня Т.А. співпрацює з митцями й майстрами народно-прикладного мистецтва міста і району.

Відділ науково-просвітньої роботи (завідуюча відділом Мальована Т.Г.) на основі комплексних програм проводить екскурсії по експозиціям, виставкам, організовує експонування пересувних виставок, культурно-мистецькі акції, тематичні заходи, сеанси відеофільмів, лекції.

Нікопольський краєзнавчий музей став справжнім центром патріотичного та художнього виховання молоді, духовного та творчого розвитку мешканців міста й району.

Фонд наукової бібліотеки на 1 січня 2010 року складає понад 12 тисяч книг і брошур. Завідуюча Кожушана К.В.

Останнім часом наукові працівники музею провели роботу по оновленню постійнодіючих експозицій, доповненню їх новими друкованими, документальними і речовими експонатами.

Основні форми роботи: екскурсії, виставки, лекції, круглі столи, конференції, фестивалі, дні відкритих дверей, літературні вечори, публікації статей, консультації тощо.

Під методичним керівництвом краєзнавчого музею працюють народні, громадські та приватні музеї міста, району і області. У травні 2010 року на базі Нікопольського краєзнавчого музею було організовано і проведено перший  в Україні Регіональний музейний фестиваль “Розвиток музейної справи в Придніпров’ї: проблеми та перспективи”, який  набув статусу  І-го Нікопольського Регіонального музейного фестивалю. З 24 музеїв, підпорядкованих Нікопольському краєзнавчому музею, як методичному центру, у фестивалі взяли участь колективи 15 музеїв.

Відвідувачі - мешканці й гості Нікополя - у виставкових залах краєзнавчого музею в період проведення фестивалю ознайомилися з виставками різних музеїв Придніпров’я, фестивальною експозицією “Конкурсні видання музеїв”, де були показані близько 60 альбомів, каталогів, різноманітних оригінальних музейних видань.

На виставках можна було побачити: особисті речі, фото і документи солдат Великої Вітчизняної війни, знаряддя праці і речі побуту селянина-індивідуала початку ХХ ст., медичні хірургічні інструменти, вироби народних майстрів, раритетні книги і періодичні видання, живопис, фотокартки, які відтворюють минуле, козацьку добу, культурні традиції, духовні цінності, повсякденне життя, побут, майстерність мешканців нашого регіону.

Музей підтримує тісні зв’язки з 26 школами міста, вищими учбовими закладами, підприємствами, установами та організаціями міста. Плідно співпрацюють з музеєм краєзнавці міста, користуючись матеріалами його фондів.

Як відомо, музеї - це некомерційні установи, що перебувають на службі суспільства та його розвитку, будучи відкритими для людей, вони збирають, зберігають, вивчають, популяризують та експонують з освітньою, просвітницькою метою історичні матеріали, зібрані багатьма-багатьма поколіннями фахівців музейної справи. Саме такою діяльністю плідно займається міський музей.


Музей знаходиться за адресою:

вул. Електрометалургів, 46а
м. Нікополь
53201

Ласкаво запрошуємо до музею!
 
 
 
Переведення в електронний вигляд: Бутенко О.П.

На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про історію Нікопольщини:



Last Updated on Wednesday, 22 May 2019 17:22
 
Нікополь Nikopol, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting