On-line

We have 195 guests online
Besucherzahler singles
счетчик посещений



Designed by:
SiteGround web hosting Joomla Templates
PDF Print E-mail
The History of Nikopol Region - Аncient history
Tuesday, 29 September 2009 13:11
There are no translations available.

Тороп С.О.
Біолог, краєзнавець
м. Нікополь, Україна
Біографія

Матеріал надано в авторській редакції

Скіфи і греки
Цар скіфів Скіл поспішав в Ольвію - грецьку колонію, яка знаходилася в 40 км на південь від нинішнього міста Миколаєва. Він боявся запізнитися до початку свята, присвяченого богові виноробства Діонісу. Біля головних північних воріт цар залишив воїнів, які супроводжували його, а сам увійшов до міста. Скіл з нетерпінням бажав знов з головою зануритися в життя, таке не схоже на життя скіфського царя.
 
 
Вулиця Ольвії
Малюнок Гореліка М.В. 
 
Насамперед він попрямував в свій просторий будинок, побудований за типом грецьких. Його внутрішній двір прикрашали мармурові статуї левів і грифонів, створені кращими грецькими майстрами.
 
 
Будинок з внутрішнім двором, який належав заможному мешканцю Ольвії. Реконструкція

Опинившись в одній з парадних кімнат, скіфський цар зняв з себе набридлий варварський одяг та одягнувся в хітон (нижній одяг у вигляді сорочки) і гиматій (плащ) - традиційний наряд еллінів. 
 
 
Фото: www.shipovnik.boom.ru
 
 
Фото: www.festival.1september.ru
 
 
Фото: www.festival.1september.ru
 
 
 
Фото: www.festival.1september.ru 
 
 
Одяг давніх греків
Фото: www.festival.1september.ru  
 
 
 
   
 
Взуття давніх греків
Фото:  www.shipovnik.boom.ru   www.festival.1september.ru
 
 
Незабаром Скіл ступав по головній і найширшій вулиці Ольвії, яка вела до облямованої рядами торгових лавок агори (площі).
 
 План Ольвії
 
Тут було зосереджено все ділове життя міста, відбувалися свята і богослужіння, вибори архонтів (правителів) і стратегів (військових керівників). У північній частині агори підносилися храми і палилися жертовники.
 
Квартал житлових будинків ІІІ-ІІ ст. до н.е. у Верхньому місті Ольвії
Реконструкція Крижицького С.Д.
 
 
Ольвія
Фото: www.ru.wikipedia.org
 
Заграли флейти, і показалася галаслива урочиста процесія, славлячи в дифірамбах (урочистих хорових піснях) бога виноробства Діоніса. Попереду йшли раби. Вони вели козлів, призначених для жертвопринесення. За ними простували прекрасні дівчата, які несли на головах корзини із священним начинням, судини з вином, виноградні гілки. Процесію завершували святково одягнені городяни з вінками на головах. Серед натовпу виднілися «дивні істоти» - люди в козлячих шкурах, з підв'язаними копитами, хвостами і рогами. Вони зображали козлоногих сатирів (нижчих божеств природи) - вірних супутників Діоніса. Перед святилищем процесія зупинилася для жертвопринесень. Під акомпонемент лір і флейт урочисто співав хор, розповідаючи про чудове народження Діоніса, його життя, страждання, смерть і воскресіння.
 
 
 
Діоніс - бог виноробства
Фото: www.greekroman.ru
 
 
Сатир
Фото: www.images.google.com.ua
 
 

Довідка
 
Сатири - молодші лісові божества, демони плодороддя, які складали свиту Діоніса. Традиція уявляє сатирів лінивими, охочими до розваг, часто на підпитку. Вони постійно зайняті грою, танцями. Сатири блукають по лісах разом з німфами, влаштовують веселі хороводи. В ранній період античного мистецтва сатири зображувались напівлюдьми-напівкозлами з загостреними, схожими на козлячі вухами, козлячим або кінським хвостом, неохайним волоссям й тупим задертим носом.

 
Після жертвопринесення почалися святкові трапези, які супроводжувалися веселими піснями і танцями.

Тріумфуючий скіфський цар Скіл, який веселився разом з греками, ще не підозрював про ту страшну долю, яка його чекала. Спочатку він, рятуючись від переслідування свого брата, втік у Фракію, знайшовши там на якийсь час «політичний притулок». Проте у скіфів знаходився «політичний біженець» з Фракії - брат тамтешнього царя Ситалка. Справа трохи не закінчилася війною, проте скіфи і фракійці, не бажаючи кровопролиття, почали переговори. Вони завершилися угодою про взаємну видачу ворожих родичів. Скіл був депортований на батьківщину і страчений. Як відзначав грецький історик Геродот, який відвідав в V ст. до н.е. Північне Причорномор'я, скіфи жорстоко карали кожного, навіть царя, за відмову від своїх богів та звичаїв.
 
 
 
Геродот
Фото: www.uk.wikipedia.org

До речі, Скіл, син скіфського царя Аріапіта та фракійської царівни, був не першим скіфом такого високого рангу, який поплатився за "пристрасть до еллінізму" власним життям. Після смерті царя Гнура (біля 550 р. до н.е.) владу наслідували його сини - Савлій та Анахарсис. Скіфський царевич Анахарсис, відомий у Греції, як філософ, був полум'яним прихильником еллінистичного культу. Савлій вбив брата "за любов до чужих богів", але зупинити розповсюдження нового культу, до того часу, вірогідніше за все, вже пустившого у середовище скіфської знаті достатньо глибоке коріння, він був не в змозі. Також й підняте скіфами проти царя Скіла повстання (своїм царем вони обрали його брата Октамасада) не змогло зупинити еллінізацію народів Північного Причорномор'я. Гадаю, що ці драматичні події стали лише "гарячою фазою" протистояння між двума угрупуваннями скіфської знаті - так званими "традиціоналістами" та прихильниками нового культу. Вплив останньої у середині V ст. до н.е. був вже вельми значним. Цим можна пояснити ту обставину, що ані Октамасад, ані його послідовники, відносини з греками все ж не згорнули. Та й дуже вигідними були ці відносини - торгівля з грецькими містами-колоніями приносила скіфській знаті великі прибутки!
 
 
Зразки грецької кераміки,
знайденої на місці скіфського поселення на околиці с. Капулівки Нікопольськго району. 2010 р.
Фото: Рудоманова О.Є.
 
Перші грецькі міста-колонії з'явилися у Північному Причорномор'ї та Криму ще у VII ст. до н.е. Слід сказати, що елліни завжди відносилися з явною підозрою до своїх степових сусідів, які вели часті війни зі «своїми рабами». Тут варто уточнити, що «своїми рабами» скіфи називали всі племена, які оточували їх - вони лише ділили їх на «вже завойованих» і «ще не завойованих». Колоністи явно не хотіли поповнити ряди «вже завойованих» рабів, до того ж, вони не мали в своєму розпорядженні сил, достатніх для захисту своїх процвітаючих міст від степових кочівників.
 
 
 
Утворення грецьких колоній. VIII-V ст. до н.е.
 
Для греків, які знаходилися у ворожому оточенні, життєво необхідним було встановлення міцних торгівельно-економічних відносин з народами «варварського світу». Вони пішли по шляху створення загальних вірувань, культів і храмів!
 
 
 
Знайдений неподалік від Керкінітиди грецький лист на керамиці, в якому йдеться
про необхідність встановлення зі скіфами політичних та торгових відносин. Крим. V ст. до н.е.
 
У такому «мирному наступі» на «варварів» яскраво виявилася ідеологія еллінізму, яка ставила своєю метою примирення греків з «варварами» (скіфами, меотами, синдами і т.д.), а цих «варварських» народів ще й між собою, шляхом примирення їх богів. Зрештою еллінську релігію передбачалося зробити загальною для всіх. У Північному Причорномор'ї для цієї мети з успіхом служила створена або переосмислена винахідливими греками легенда про походження скіфів від грецького героя Геракла і місцевої змієногої богині.
 
  
 
Геракл
Фото: www.ru.wikipedia.org
 
 
Скіфська змієнога богиня
 
Звичайно, примирення богів не завжди відбувалося гладко, і сумна доля Скіла служить тому найяскравішим підтвердженням.

Більш того, навіть еллінізовані (обернені в сумісну релігію) скіфи і їх правителі зовсім не поспішали стати слухняними маріонетками в руках винахідливих колоністів. Час від часу вони намагалися захопити грецькі міста, що багатішали завдяки заморській торгівлі.
 
 
 
Грецькі міста-колонії в Північному Причорномор'ї у античну епоху
Фото: www.ru.wikipedia.org 
 
У 170 р. до н.е. царю Кримської Скіфії Скілуру вдалося встановити контроль над Ольвією, а в середині I ст. н.е. скіфські царі Фарзой і Іненсимей правили цим містом.
 
Після створення в Криму нової столиці скіфів, яка проіснувала до кінця III ст. н.е., помітно посилився їх натиск на Херсонес. Скіфи робили неодноразові спроби захопити це стратегічно важливе місто, щоб отримати можливість вести інтенсивнішу торгівлю з грецькими містами-державами Середземномор'я і Причорномор'я, позбавившись від посередництва Херсонесу і Босфору.
 
 
 
Скіфські городища та селища на території Криму
 
На західному березі Криму скіфи захопили головні гавані - Керкінітиду, Калос Лімен і ряд інших грецьких укріплених пунктів, перетворивши їх на свої фортеці. У центральних передгір'ях півострова вони звели укріплені поселення - Хабеї, Палакій, Напіт та інші. До нашого часу в Західному Криму збереглися залишки 4 великих скіфських поселень міського типу з подвійною лінією оборони у вигляді ровів, валів і кам'яних стін з вежами.

 
 
Плани укріплених скіфських поселень
 
Найбільш сильно грецький вплив став позначатися на культурі скіфів після перенесення центру їх царства з нижнього Придніпров'я до Криму. Скіфське місто Неаполь (на східній околиці Сімферополя) на зразок грецьких міст було укріплено могутньою захисною стіною з баштами.
 
 
 
Залишки найдавнішої захісної стіни Неаполя Скіфського
 
У ньому побудували приватні і суспільні кам'яні будівлі, на площі поставили статуї. Представників царського роду стали ховати в кам'яному мавзолеї, побудованому біля міської стіни Неаполя, а рядових скіфів - на кладовищі, яке розташовувалося неподалік від міста.
 
 
Неаполь Скіфський
Фото: www.kport.info
 
Навпроти воріт знаходилося громадське зерносховище, а на східній околиці міста - велика штучна водойма. Назва нової скіфської столиці, яка виникла в III ст. до н.е., була грецькою. У перекладі з грецької мови Неаполь означає "нове місто".

 
 
План Неаполя Скіфського

 

Крім скіфів в Неаполі жили греки, таври, сармати, в ужитку були різні мови. У офіційних стосунках скіфи користувалися грецькою мовою і грецькою писемністю.

 

 
 
Сучасне поширення алфавітів, які виникли на грецькій основі


Грецький вплив відобразився і в архітектурі міста, де разом із скіфськими типами жител у вигляді круглої юрти на дерев'яному каркасі і прямокутної напівземлянки з необробленого каменю з глинобитним покриттям будувалися сирцові і кам'яні будівлі із стінами, які виштукатурювали, дахи крили черепицею.


Скіфські напівземлянки


У I ст. н.е. в Неаполі Скіфському з'явилися нові будівлі з фресками в стилі Боспорського живопису.

 
 
Плани будинків в Неаполі Скіфському

 

Скіфське мистецтво, підпавши під сильний грецький вплив, збагачується такими новими видами, як скульптурний портрет і настінний живопис. З'являються зображення олюднених божеств і людей (героїв міфів і народних оповідей). Зображення звірів втрачають колишню стилізацію і набувають реалістичнішого характеру.
 
 
 
 Амфора із зображенням Ерота та Гермеса
 
Але греки, які намагалися еллінізувати скіфів, у свою чергу, не змогли вкритися від сильного «варварського» впливу. Саме скіфи навчили греків (а через них і інші народи Європи) виготовляти і носити теплий одяг і взуття. Завдяки скіфам елліни і інші народи Середземномор'я вперше познайомилися із стременами, сідлом і багатьма іншими предметами кінського убору, які виготовлялися на території сучасної Нікопольщини ще в IV ст. до н.е. Знайомство зі скіфами істотно розширило уявлення греків про навколишній світ. Грецькі географи вперше отримали відомості про «далекі північні землі» і народи, які населяли їх. Та і у військовій справі грекам було чому повчитися у скіфів.
 
 
 
Культурний обмін між греками та скіфами
Малюнок Торопа С.О.
 
А як пройти повз того факту, що скіфський царевич та філософ Анахарсис був визнаний еллінами (поряд із шістьома грецькими) сьомим мудрецем світу? І це при усьому їхньому зневажливому відношенні до «варварів»!

Без сумніву, скіфський світ не був схожий на грецький, який намагався нав'язати йому свої цивілізаційні цінності. Скіфський народ, який мав власну багату й неповторну культуру, навіть підпадаючи під всезростаючий вплив Еллади, зумів зберегти свою самобутність. «Мирний наступ на варварів» вилився у взаємопроникнення і взаємозбагачення культур. Самим яскравим втіленням цих процесів стали чудові зразки мистецтва - скульптури, розписи, ювелірні вироби, виявлені археологами в грецьких містах-державах Північного Причорномор'я і скіфських курганах.
 
 
Cкроневі підвіски. Золото. IV ст. до н.е. Товста Могила (Нікопольський район)
 
 
Сережка. Золото, емаль. IV ст. до н.е.
Курган в м. Феодосії
 
Ким був творець знаменитої пекторалі, знайденої відомим українським археологом Борисом Мозолевським у кургані Толста Могила (Нікопольський район)? Скіфом, який без сумніву виготовив її під грецьким впливом, або греком, у свою чергу, добре знайомим з побутом і звичаями скіфів?
 
 
 
Пектораль. Золото. IV ст. до н.е.
Товста Могила (Нікопольський район)
 
Палкі суперечки із цього приводу ведуться дотепер... Борис Мозолевський, який виявив у центральній гробниці Товстої могили шедевр давнього майстра, відзначав: «Саме завдяки взаємопроникненню скіфських і грецьких традицій у Північному Причорномор'ї в V-IV ст. до н.е. складається оригінальне мистецтво, що з усією підставою можна назвати або скіфо-античним або греко-скіфським. Більшість учених зараз схиляється до думки, що всі його вироби створювалися греками у північнопричорноморських колоніях, насамперед у Боспорі. Разом з тим, вже неодноразово висувалося припущення про можливість участі у виготовленні окремих категорій речей в античних майстернях і вихідцями з варварського середовища, які пройшли школу грецького мистецтва й виробництва. Втілене в кращих золотих шедеврах зі скіфських курганів знання художником самих дрібних подробиць скіфського життя й побуту, більше того - філософських основ скіфської людяності, - дає можливість поставити це питання у всій його повноті. Для його рішення потрібний глибокий науковий аналіз всіх творів мистецтва V-III ст. до н.е. Але навіть якщо буде остаточно доведено, що подібні здобутки належать тільки грекам, це ні в якій мірі не зможе принизити високих естетичних ідеалів степовиків, здатних замовити, а потім і належним чином оцінити такі шедеври людського генія, як пектораль і речі, подібні до неї. Що стосується майстрів, які її виготовляли, то греками вони були тільки по походженню, а душею давно вже стали скіфами».
 
Стилізоване зображення пекторалі на гербі Нікопольського району
 
 
Стилізоване зображення пекторалі на прапорі Нікопольського району 
 
 
Борис Мозолевський
 

Цікаві факти

  • Варто сказати, що «мирний наступ на варварів» в дійсності не завжди відбувався мирно, і навіть супроводжувався війнами, одну з яких описав історик ІІ ст. до н.е. Поліен у книзі «Стратегемата». Відповідно до легенди, землі на Керченському півострові надав грекам легендарний скіфський цар Агает. В 480 р. до н.е. тут виникло Боспорське царство, яке намагалося підкорити своєму впливу синдів, меотів, скіфів і інші місцеві „варварскі” племена. На думку багатьох сучасних істориків, «у синдів було багато спільного зі скіфами, і вже у VII ст. до н.е. вони перебували на порозі створення державності». Поліен розповідає про те, як синдська знать, вочевидь намагаючись не допустити широкого поширення грецьких звичаїв, скинула Гекатея, еллінізованого правителя, який раболіпствував перед Боспором. Але Гекатея відновив на престолі цар Боспору Сатир І. Гекатей заточив змовників у темницю, але його дружині Тиргатао (Таргитао), яка прийняла участь у змові, вдалося втікти. Вона зібрала військо й розорила область Синдики, підвладну Гекатею. Почалася кровопролитна війна... Щоб досягти перемир'я, Сатир І віддав їй у заручники свого сина Митродора й богату данину, але під виглядом втікачів із Боспору підіслав двох вбивць (кажучи сучасною мовою - кіллерів). Від ножа Тиргатао врятував широкий бойовий пояс. У гніві вона вбила Митродора. Війна спалахнула з новою силою, а Сатир І вмер від горя. Його синам з великими зусиллями вдалося встановити з Тиргатао мир. Сучасні історики вважають, що описана Поліеном війна тривала не менш 20 років. Вона почалася в правління Сатира І (393-389 рр. до н.е.) і закінчилася при його сині Левконі І (389-349 рр. до н.е.), який підкорив Боспору Феодосію й прийняв титул „цар всіх меотів”.
  • Багато з давньогрецьких «перипл» - керівництв для мореплавців - повідомляли про існування між двома берегами Боспору цілого архіпелагу невеликих островів. З них найбільшими були: на півночі - Кіммеріда, потім майже впритул примикала до нього з півдня Фанагорія й ще південніше острів Синдика, який був відділений від материка дельтою Кубані, яка в давні часи впадала не тільки в Азовське, але й у Чорне море. У районі цього архіпелагу з дуже давнього часу спостерігалися прояви вулканічного процесу. Протягом століть тут неодноразово змінювався рельєф, піднімалися й опускалися невеликі ділянки суходолу.
 
 
Боспорське царство. V ст. до н.е.
  • У кінці XX - на початку XXI ст. вчені виявили на околицях Севастополя і Ялти піраміди, які знаходяться на глибині від 5 до 10 м, під шаром осадових порід, галечнику і мулу. Час будівництва цих унікальних об'єктів, а також їх призначення досі викликають запеклі суперечки. На думку деяких дослідників, вони були споруджені грецькими поселенцями, які влаштувалися в Криму в VI-V ст. до н.е. Греки будували їх вершиною вниз і використовували в якості конденсаторів вологи. Для цього в землі викопували воронкоподібну яму глибиною близько 2 м і викладали її стіни каменями. На поверхні землі будували стіни заввишки до 10 м. До вечора на кам'яних стінах піраміди конденсувалася волога. Вночі вона стікала по стінах споруди в підземну лунку, рівень води піднімався все вище і грецькі поселенці отримували прісну воду.
  • Першою монетою, яку грецькі поселенці почали чеканити на території Північного Причорномор'я, ймовірно, був срібний тетробол, із зображенням голови лева на лицьовій стороні і втиснутого квадрата на зворотній (530-520 рр. до н.е. Пантикапей). У пізніші часи у Боспорському царстві чеканилися золоті монети із зображенням казкової істоти Силена (на лицьовій стороні) і грифона зі списом в зубах (на зворотній стороні). У часи Мітрідата VI Євпатора були розповсюдженні тетрадрахми із зображенням голови царя в діадемі (на лицьовій стороні) і оленя, який пасеться (на зворотній стороні). Карбування монети у Боспорському царстві припинилося у часи царя Рескупоріда VI (близько 341 р.).
 
 
Монета Боспорського царства

 
 
Монета Мітрідата VI Євпатора
  • У одній з вітрин Музею Ермітаж (м. Санкт-Петербург) зберігається давня гема (різьблений камінь з врізаними або опуклими зображеннями), на якій зображений Геракл, який озброєний палицею і стоїть перед дивною спорудою - чотирма покладеними одна на одну амфорами за стінкою. Вчені довго ламали голови над сенсом цієї картинки, поки не здогадалися перевернути її на 90о. Після цього Геракл виявився лежачим на плоту, під настилом якого покоїлися амфори - швидше за все, поплавці! На інших давніх зображеннях можна побачити добре помітний подвійний "палубний настил", підвішені до нього щільно закупорені амфори, встановлені на ньому руль з вітрилом, а також усі стадії побудови плоту. Цікаво, що найбільш ранні грецькі геми, на яких зафіксовані подібні плавзасоби, відносяться до II тис. до н.е. Грунтуючись на цих зображеннях, вчені дійшли висновку, що ці плавзасоби, оснащені вітрилом і кермом, зовсім не були дивиною в античний час. Швидше навпаки - в певний період вони були широко поширені і, можливо, успішно конкурували з вітрильно-гребними судами. Є припущення, що такими плавзасобами могли користуватися і грецькі поселенці, які жили в Північному Причорномор'ї, а також скіфи. Деякі з них могли навіть служити для перевезення декількох пасажирів і невеликих вантажів.
 
 
Пліт Геракла, зображений на давній гемі
  • Оскільки в давні часи в Північному Причорномор'ї було багато грецьких поселень, в другій половині XVIII ст. багатьом містам в "нових землях" давали грецькі назви. Цим підкреслювався духовний зв'язок Російської імперії з Давньою Грецією, спадкоємність з її культурою і традиціями. Перше побудоване місто назвали Херсоном - по імені грецького міста Херсонес, яке знаходилося в Криму. Головна база флоту дістала назву Севастополь ("місто слави") - по імені грецької колонії Себастопулос. Ряду міст в Криму повернули їх колишні античні назви після звільнення від турецького панування. Так, місту Кефе в 1787 р. повернули його первинне давнє ім'я - Феодосія. Місто, побудоване на місці турецької фортеці Хаджи-Бей, назвали Одесою - на згадку про давньогрецьке місто Одісос. У 1781 р. на честь перемоги в російсько-турецькій війні 1768-1774 рр. місто Слав'янськ було перейменоване в Нікополь ("місто перемоги"). В античні часи в Малій Азії, Середземномор'ї та на Балканах знаходилося не менше 10 міст, які носили цю назву.
 
Нікополь - місто перемоги. 2010 р.
Фото: Волкова К.Ф.
 

Довідка
 
Боспорське царство. Династія Спартакидів (438-107 рр. до н.е.)
 
Спартак I (438-433 рр. до н.е.).
Селевк (433-393 рр. до н.е.).
Сатир I (393-389 рр. до н.е.), його сучасниками були цар Гекатей і цариця Тиргитао (Таргитао).
Левкон I (389-349 рр. до н.е.), його співправителем був Горгіпп, завершилася епоха «Війн Тиргитао».
Спартак II, Перисад I і Апполоній (349-344 рр. до н.е.), відомий хвалебний напис в їхню честь в Афінах (346 р. до н.е.).
Перисад I (344-309 рр. до н.е.), син Левкона.
Євмел (309-304 рр. до н.е.), син Перисада I , розгромив своїх братів Сатира II і Притана, очистив Понт Євксинський (Чорне море) від піратів.
Спартак III (304-284 рр. до н.е.).
Перисад II (284-245 рр. до н.е.).
Спартак IV (245-240 рр. до н.е.).
Лавкон II  (240-220 рр. до н.е.).
Гігіен (220-200 рр. до н.е.).
Спартак V (200-180 рр. до н.е.).
Перисад III (180-150 рр. до н.е.).
Перисад IV (150-125 рр. до н.е.).
Перисад V (125-110 рр. до н.е.), відмовився від влади на користь понтійського царя Митридата VI Євпатора. 
Боспорські воїни. ІІІ-ІІ ст. до н.е.
Реконструкція Гореліка М.В.
 
Найбільш відомі грецькі міста-держави Північного Причорномор'я
 
Ольвія
 
Ольвія - найзначніший античний центр Північно-Західного Причорномор'я. У перекладі з грецького слово "Ольвія" означає "щаслива". Заснована вихідцями з Іонії (головним чином з Мілету) у кінці VII - на початку VI ст. до н.е. Колонія розташовувалася на правому березі Бугського лиману, неподалік від місця його впадіння в Дніпровський лиман і сучасного села Парутіно (в 40 км на південь від Миколаєва). Перше грецьке поселення в цих місцях виникло ще в другій половині VII ст. до н.е. на острові (тоді півострові) Березань. Ольвії належала провідна роль в торгівлі Скіфії з античними містами Середземномор'я і Малої Азії. У місті були розвинені ремесла - залізоробна, металообробна, гончарна, будівельна справа.
 
 
 
Подвір'я грецької гончарної майстерні
 
Велике значення грало також сільське господарство (виробництво зерна, виноробство). Основні типи житла - напівземляні (друга половина VI - початок V ст. до н.е.), наземні (з другої половини V ст. до н.е.). У місті були побудовані храми, театр, гімнасії.
 
 
 
Макет грецького храму
 
 
Розріз (внутрішній вигляд) грецького храму
 
Діти вільних громадян здобували початкову освіту, навчаючись читанню, письму і рахуванню. Діти старшого віку вчилися в одно або дворічних школах, де їм викладали риторику, філософію, музику. Більшість ольвіополітів були освітчені, а за свідченням Діона Христома (I ст. н.е.), вони обожнювали Гомера і майже усі знали на пам’ять "Іліаду". Важливе значення приділяли ольвіополіти і фізичному вихованню - в місті проводилися змагання по бігу, метанню диска, списа і меча, гімнастиці, кулачному бою, плаванню, стрільбі з лука, киданню аркана і так далі.
 
 
 
 
Змагання на колісницях у давньогрецькому місті
 
Первинне значення в Ольвії мали культи Ахілла, Аполлона Дельфінія і Зевса Ольбіоса.
 
 
 
Лита бронзова монета із зображенням Медузи. Ольвія. IV ст. до н.е.
 
Органи державного управління в Ольвії розділялися на законодавчі і виконавчі. Народному зібранню (в якому могли брати участь усі повноправні громадяни Ольвії) і раді належали законодавчі функції. Виконавчу владу здійснювали колегії (магістратури) або окремі чиновники (магістрати). Вони обиралися на народних зібраннях відкритим голосуванням (як правило, на 1 рік).
 
 
 
Народне зібрання у грецькому місті.
Скіф-охоронець з батогом проганяє людину, яка не має прав громадянина
 
Найвищим магістратом, який управляв усіма іншими колегіями, була колегія архонтів (5 чоловік). Фінансовими справами займалися колегія Дев'яти і колегія Семи, військовими - колегія стратегів (6 чоловік), закупівлями хліба - колегія ситонів (5 чоловік), порядком на ринках - колегії астиномів і агораномів (5 чоловік). До складу державного апарату входили також посади секретарів, гімнасіарха (керував навчанням і фізичним вихованням), глашатая (оголошував декрети і постанови) та ін.
 
 
 
Хіоський кубок. Березань. IV ст. до н.е.
 
У другій половині VI ст. до н.е. в Ольвії вже існувала священна ділянка (теменос) і торгово-адміністративна площа (агора), випускалася власна бронзова лита монета у вигляді дельфіна. У V ст. до н.е. випускалися литі монети круглої форми (аси), на лицьовій стороні яких поміщалося зображення Афіни, Горгони або Деметри. У 331 р. до н.е. ольвіополіти в союзі із скіфами розгромили 30-тисячну армію македонського полководця Зопіріона, який обложив Ольвію і зробив спробу захопити Скіфію. Періодом найвищого розвитку міста стала межа IV-III ст. до н.е. - його територія збільшилася до 50 га, чеканилася власна |золота монета, розгорнулося широке монументальне (культове, міське) і приватне будівництво, розвивалося рибальство, ткацтво й інші ремесла. З кінця III ст. до н.е. Ольвія вступила в період соціально-економічної і політичної кризи. У II ст. до н.е. вона спочатку потрапила під протекторат скіфського царя Скілура, а потім - понтійського царя Мітрідата VI Євпатора. У I ст. до н.е. вона піддалася нападу гетів під керівництвом Буребісти. В середині І ст. н.е. Ольвією правили скіфські царі Фарзой та Іненсімей, поновилися багато ремесел, торгівля, будівництво.
 
 
 
Монета скіфського царя Фарзоя
 
Остаточно вона втратила політичну незалежність при римському імператорові Септимії Севері (193-211 рр. н.е.), ставши частиною провінції Нижня Мезія (римський гарнізон з'явився в місті ще при Антоніні Пії). У III ст. до н.е. Ольвія піддалася нашестю готів і, ймовірно, в IV ст. до н.е. припинила своє існування.
 
 
 
Лист на свинцевій пластинці. Березань. Кінець VI ст. до н.е.
 
Найбільш відомі Ольвіополіти: філософ Біон Борисфеніт, історик і філософ Посидоній, філософ школи стоїків Сфер (автор праць "Три книги про Лікурга та Сократа" і "Про лаконську політію"), архонт Теокл, магістрат Оронт (у його честь в булевтерії міста Візантія була встановлена бронзова статуя), багач і громадський діяч Протоген, стрілець з лука Анаксагор (послав стрілу на 521,5 м).
 
 Херсонес Таврійський
 
Найбільше античне місто західного узбережжя Криму (у перекладі - "півострів таврів"). Заснований в 422-421 рр. до н.е. вихідцями з дорійського міста Гераклеї Понтійської. Знахідки уламків іонійської кераміки VI ст. до н.е. дають основу припустити, що ще в цей час на місці майбутнього міста знаходилося іонійське поселення. Херсонес знаходився на березі Карантинної гавані (на західній околиці сучасного Севастополя). У 339 р. до н.е. до складу полісу увійшла Керкінітіда (заснована на межі VI - V ст. до н.е.), виникло місто Калос-Лимен і багато поселень різних типів. Знаходження у ворожому оточенні (таври, скіфи, Боспорське царство) відбилося на специфіці розвитку Херсонесу, який тривалий час залишався типово грецьким містом. На відміну від Ольвії, торгівля з "варварським світом" грала в його житті набагато менше значення. У сільському господарстві переважало виноградарство (зернові культури вирощували тільки для внутрішніх потреб). Великий розвиток отримало морське рибальство, рибозасолочне виробництво, соляний промисел. У місті були розвинені ткацьке, металообробне, керамічне (виготовлення амфор, столового, кухонного посуду, художньої кераміки і так далі) ремесла. Херсонес вів жваву торгівлю з містами Середземномор'я, Малої Азії, країнами Сходу. Вигідне географічне розташування міста сприяло його розширенню, проте херсонесітам доводилося витрачати чимало сил і засобів для його зміцнення. Херсонес був обнесений стінами з міцного жовтуватого каменю. Вхід в порт був захищений високими вежами і перегороджений залізними ланцюгами. Його оточувала потужна система кріпосних стін з воротами і вежами.
 
 
У порту давньогрецького міста
 
 
Розвантаження у порту давньогрецького міста привезених на кораблях товарів
 
 
Ринок рабів у порту давньогрецького міста
 
 
 
План Херсонесу
 
Будинки в Херсонесі будувалися з каменю. У двоповерхових, критих черепицею, жили спроможні громадяни, в тих, що простіше - ремісники, рибалки, виноградарі, землероби.
 
 
 
 Майстерня гончара
 
Під землею проходили глиняні труби, по яких в місто поступала прісна вода. Вона зберігалася у великих резервуарах. У місті було багато храмів, прикрашених усередині фресками і мозаїкою. На мозаїчній підлозі часто зображалися лози винограду з червоними і чорними гронами або малюнки з кругів, в кожному з яких знаходилися птахи, а в центрі - павич з розкритим хвостом (символ вічності). Ймовірно, ще в IV ст. до н.е. у Херсонесі виник театр, який проіснував аж до VI ст. до н.е. Він вміщував близько 3 000 глядачів. З усіх богів херсонесіти найбільше віддавали перевагу Зевсові, Гераклу і Геєві. У місті також набув поширення культ таврської богині Діви. У III ст. до н.е. мешканець Херсонесу Сиріск, який описав історію свого міста, був увінчаний за свої заслуги золотим вінком. 
 
 
 
 
 
 
 
Херсонеський театр: 1 - план, 2 - загальний вид проскенія і скени, 3 - частина фасаду проскенія.
Реконструкція О.І. Домбровського
 
 
Вистава театру у давньогрецькому місті
 
Вирішенням питань зовнішньої і внутрішньої політики займалися народне зібрання і рада. Члени ради або однією з її комісій спочатку називалися ейсимнетами (розсудливими), потім (з кінця I ст. н.е.) - проедрами. Виконавчу владу здійснювали різні колегії - номофілаків ("вартою закону"), симнамонів (глашатаїв) та ін. Особливістю Херсонесу була наявність посади царя (басилевса). Він був епонімом (особою, ім'ям якої називався рік при датуванні державних документів) і відав релігійними справами. Швидше за все, в місті не раз робилися спроби встановити тиранію і відбувалися народні хвилювання. Ймовірно, ці події вплинули на появу висіченої на мармуровому камені присяги, яку повинен був вимовляти кожен херсонесіт. У ній, зокрема, були такі слова: "Присягаюся, що буду одностайним з усіма громадянами в захисті добробуту і свободи міста і не зраджу Херсонес, ні прекрасну гавань, але зберігатиму усе це для народу і не порушу демократії".
 
 
 
Народні збори у Херсонесі
 
На межі III-II ст. до н.е. скіфи напали на Херсонес, але останньому, скориставшись ворожнечею між скіфами і сарматами, вдалося відстояти свою незалежність. У 179 р. до н.е. Херсонес уклав договір про дружбу з царем Понтійської держави Фарнаком I. Коли у кінці II ст. до н.е. скіфи знову обложили місто, на допомогу херсонесітам прийшов понтійський полководець Діофант. Скіфи були розгромлені, але Херсонес на тривалий час потрапив в залежність від Боспора, верховним правителем якого став понтійський цар Митридат VI Євпатор. Бажаючи отримати незалежність, херсонесіти звернулися по допомогу до римського імператора Юлія Цезаря, який в 46 р. до н.е. задовольнив їх прохання. На честь цієї події були навіть випущені монети з написом "Елевтерас" ("Звільнення"), але після смерті Цезаря усе повернулося на круги своя. У 45 р. н.е. Херсонес став союзником Рима, який почав війну проти Боспора, отримавши за це право на карбування золотих монет і, ймовірно, незалежність. У 63 р. н.е. скіфи знову обложили місто. Прибулі на допомогу римські війська змусили скіфів відступити, проте Херсонес потрапив в повну залежність від Риму. У гавані розмістилася римська ескадра, а в місті - I Італійський і XI Клавдієв Легіони. На мису Ай-Тодор римляни побудували фортецю Харакс. На початку II ст. н.е. (у зв'язку з боротьбою проти даків) римляни вивели війська з Херсонесу. Незабаром він потрапив під владу боспорського царя Котиса II, а при імператорові Антоніні Пії до міста повернулися римські війська. В результаті нашестя готів (III ст. н.е.) і гунів (IV ст. н.е.) сільськогосподарська округа остаточно прийшла до занепаду, але Херсонес вцілів, опинившись в V ст. н.е. під владою Візантійської імперії.
 
 
Розкопки на місці грецької колонії Керкінітиди. Крим. Літо, 1985 р.
 

 
 
Ілюстрації:
  1. Детская энциклопедия. Т. 8. - М. : Просвещение, 1967. - 640 с.
  2. История Украинской ССР. Т. 1. - К. : Наукова думка, 1981. - 496 с.
  3. Кленов В. История и мифы древней Синдики // Техника молодежи. - 1986. - № 8. - С. 36-41.
  4. Петухов Ю.Д., Васильева Н.И. Евразийская империя скифов. - М. : Вече, 2007. - 400 с.
 
Переведення в електронний вигляд: Бутенко О.П.

На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про видатного українського археолога (завдяки якому було відкрито багато скарбів скіфських курганів, у тому числі і знаменита золота пектораль), кандидата історичних наук, а також проникливого лірика, поета тонкої душі Мозолевського Бориса Миколайовича:
На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про історію Нікопольщини:
 
 
Last Updated on Tuesday, 27 February 2018 12:45
 
Нікополь Nikopol, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting