On-line

We have 189 guests online
Besucherzahler singles
счетчик посещений


Designed by:
SiteGround web hosting Joomla Templates
PDF Print E-mail
Nature of Nikopol'schinа - Екологія Нікопольщини
Thursday, 24 March 2011 09:49
There are no translations available.

Дорошенко І.Г.
Завідуюча відділом природи
Нікопольського краєзнавчого музею
м. Нікополь, Україна
Біографія

Матеріал надано в авторській редакції

Екологія Нікопольщини
(станом на 2010 р.)

Вплив промисловості на навколишнє середовище і здоров’я населення має комплексний характер. Цей вплив істотно різноманітний і має регіональне значення.
       
Зайве прагнення до спеціалізації і концентрації виробництва, відсутність зацікавленості у використанні вторинних ресурсів, залишковий принцип при вирішенні екологічних і медико-біологічних проблем створили передумови для кризи природокористування, що спостерігається в сучасний період на території Придніпров’я та інших областей України. Екологічні проблеми у Нікополі та регіоні підтверджують цей висновок. В самому Нікополі є 3 промислових зони, 54 промислових підприємства. На базі Нікопольського марганцеворудного басейну працює комплекс заводів по розробці руди, гірничодобувні комплекси. В радіусі 20-30 км від Нікополя розміщено більш як 300 млн. тонн гірничо-рудних та інших небезпечних відходів. В місті працює найбільший у світі завод феросплавів та підприємства, створені на базі ПТЗ. За висновками санепідемстанції в місті періодично відмічається перевищення гранично допустимої концентрації по завислим речовинам в 6 разів, двоокису азоту в 2,8 разів, сірчаному ангідриду в 1,5 рази. За даними Київського науково-досдідницького інституту загальної і комунальної гігієни вміст бензапирену в окремих випадках досягав від 3 і більш гранично допустимої концентрації. За даними Дніпропетровської медичної академії пріоритетними забруднюючими речовинами в місті є діоксид марганцю, діоксид сірки, пил, фтористий водень, діоксид азоту. Значно перевищує норми діоксид вуглецю, який має властивості біосумації з діоксидом сірки та азоту і з діоксидами азоту  і формальдегіду.
     
Основними забруднювачами атмосферного повітря в Нікополі та Нікопольському районі є підприємства металургійної галузі, серед яких найбільші ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» та підприємства, що створені на базі ВАТ «НПТЗ» (ЗАТ «Інтерпайп»,  ЗАТ  «НікоТ’юб», ЗАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн», ЗАТ «Нікопольський завод сталевих труб «Ютіст», ЗАТ ТЗ ВСМПО «Авіста»), ВАТ «Новопавлівський гранітний кар’єр», ЗАТ «Птахокомбінат «Дніпровський», ВАТ «Нікопольська районна Агропромтехніка» тощо.

В атмосферне повітря міста Нікополя та Нікопольського району за 2009 рік викинуто майже 19 900 тонн забруднюючих речовин. За 1 півріччя 2010 викинуто 14 200 тонн забруднюючих речовин, що на 7 900 тонн більше ніж в 1 півріччі 2009 р., що пояснюється збільшенням обсягів виробництва підприємствами порівняно з 2009 р. (коли робота підприємств була призупинена). Найбільший вплив на забруднення атмосферного повітря здійснюють викиди ВАТ «НЗФ» (96,8% від загального викиду). В 1 півріччі 2010 р. відбулося збільшення викидів ВАТ «НЗФ» в основному за рахунок збільшення обсягів виробництва феросплавів на 20,9%, агломерату в АГЦ - на 26,4%. Це такі речовини, як залізо та його сполуки, манган, мідь, сполуки азоту, оксид вуглецю, діоксид сірки, речовини у вигляді суспендованих твердих частинок. Крім ВАТ «НЗФ» по Нікополю збільшили викиди забруднюючих речовин в атмосферу такі підприємства, як ЗАТ «Інтерпайп «НікоТ’юб», ЗАТ «Нікопольський завод технологічного оснащення», ЗАТ «Нікопольський ремонтний завод» за рахунок, в основному, збільшення обсягів випущеної продукції.
     
Відсутність об’їздної дороги, недостатній контроль за технічним станом автотранспорту з боку автопідприємств додають у атмосферне повітря міста ще 10 000 тонн особливо шкідливих речовин. Автомобільний викид має складну будову: вуглеводні, окиси азоту, сполуки свинцю, які містяться у етилованому бензині. Процес етилування бензину складається у додаванні до нього бромистого свинцю чи тетраетилсвинцю - негорючих речовин, але які є сильною отрутою. Застосування такого бензину покращує працю двигуна та значно зменшує витрату пального, але забруднює повітря. Вміст тетраетилсвинцю та двуокиси вуглеводу на вулицях Героїв Чорнобиля та К. Лібкнехта іноді у 8-10 разів більше гранично допустимої концентрації. Вихлопні гази, органічні газоподібні речовини розчинюючись у повітрі, створюють далеко не приємний аромат. А скільки заводів, бензоколонок день та ніч димлять над містом.
 
Що ж рятує положення? Це - зелені насадження. У такому техногенно завантаженому місті  повинно бути 100-150 м2 зелених насаджень на 1 мешканця. Такі дерева, наприклад, як липа, осокір, каштан поглинають свинець. Відмінно вловлюють пил природні пилососи - липа, тополя, черемха (бо вони мають липке листя). Найліпші іонізатори повітря - це дерева, які накачують його негативними іонами - модрини, сосни, ялинки. Найліпші вловлювачі міського шуму - густі гілки липи, в’язів, ялинок. Вони вловлюють 25% шумових хвиль, а інші 75% - розсіюють. Найкращі дерева-дезинфектори - дуб, горіх, сосна,  липа, клен, айлант, черемха. Зелені насадження у промисловому Нікополі виконують функцію рятівного щиту, який регулює грунт і відновлює забруднене середовище, даруючи людям кисень, фітонциди і здоров’я. Зелені насадження «працюють» в Нікополі у важких для них умовах, вимагаючи від людини лише дбайливого до них відношення. За добу одне доросле дерево виробляє до 180 л кисню, а кожен гектар газонів за вегетацію близько 10000-12000 м3 кисню. «Чемпіоном» серед дерев не тільки по очищенню повітря, але і по виділенню кисню визнана тополя. Виробляючи кисень, одна тополя може замінити 3 липи або 4 сосни. По ступеню зволоження повітря тополя перевищує ялину у 10 разів. Для отримання рівного ефекту в очищенні повітря від вуглекислого газу і збагачення його киснем необхідні насадження з тополі площею 1 га, липи - 2,7 га, сосни - 4,2 га, ялини - 6,9 га. Тополя у віці 25 років за 5  місяців з травня по вересень поглинає 44 кг вуглекислого газу, дуб - 28 кг, липа - 16 кг, ялина - 6 кг.
      
Основним джерелом водопостачання Нікопольського району  є Каховське водосховище. Первинними водокористувачами є КП «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», КП «Марганецьке ВУВКГ», КП «Орджонікідзевське ВУВКГ», які виробляють питну воду для населення та підприємств міста, ЗАТ «Енергоресурси», яке забезпечує технічною та питною водою товариства, розташовані на проммайданчику колишнього Південнотрубного підприємства, ВАТ «НЗФ» та частково населення міста. Крім підприємств, які забезпечують водою місто є підприємства, які здійснюють скиди забруднюючих речовин в Каховське водосховище та його притоки, а саме: 
                
1 півріччя 2010 р.

 КП «Нікопольське ВУВКГ» 
 702 200 м3
 ЗАТ «Енергоресурси»
 2 234 м3
 НКП  «Західне»
 3 485 м3
 ВАТ «НЗФ»
 91 м3
 
З цими скидами потрапляють до Каховського водосховища нафтопродукти, залізо, нікель, хром, фториди. У річки Нікопольського регіону скидають недостатньо очищені стічні води м. Орджонікідзе. У р. Базавлук за 9 місяців 2010 р. було скинуто 1 516 м3, у р. Томаківка, р. Ревун скидає стічні води Марганецький міськводоканал. За 9 місяців 2010 р. було скинуто 1 782 м3. Це призводить до забруднення  та погіршення стану місцевих річок.
       
За даними, отриманими громадською екологічною організацією «Громадський дозор», внаслідок проведених разом з нідерландською організацією  Milien Kontakt Oost - Europa у 1999 р. досліджень токсикоз-мутагенного забруднення Нікополя, інтегральний показник забрудення (мутагенності і токисчності) води, мулу і грунтів склав на території міста 0,76, що за існуючою шкалою оцінки характеризує екологічную ситуацію, як кризову та неприпустиму.

На території Нікопольського регіону знаходиться одне з найбільших у світі родовищ марганцевої руди. Честь відкриття родовища належить російському геологу Валеріану Олександровичу Домгеру, який у червні 1883 р. складав геологічну карту Європейської Росії. Залежі руди були описані у 1903 р. Соколовим. Через 3 роки почалась експлуатація  родовища з відкриттям Покровських копалень. Спочатку руда в басейні добувалася тільки підземним засобом. В 1952 р. було введено в дію Богданівський кар’єр і відкритий засіб видобутку руди став основним. Зараз Марганець добувають на Орджонікідзевському та Марганецькому гірничо-збагачувальних комбінатах. В останній час широке розповсюдження отримав відкритий засіб видобутку корисних копалень, що призводить до порушення грунтового шару, забруднення повітряного басейну, зміненню гідрологічних умов та природних ландшафтів. Площа земельного відводу під розробки тільки на Орджонікідзевському ГЗК складає для 8 кар’єрів близько 11 121 га.
 
Щороку комбінат охоплює гірничими роботами по 220-240 нових орних земель. Ще у минулому столітті комбінат почав займатися проблемою оновлення порушених грунтів. Спочатку здійснюється гірничотехнічна рекультивація: формування та планування відвалів на місці відпрацьованих кар’єрів, а також формування родючого шару, який створюється з нетоксичних порід. Мета біологічної рекультивації - відновлення родючості земель для використання сільськогосподарських  та лісових угідь. Під час рекультивації формується грунтовий шар. Витрати на рекультивацію дуже великі. Усього ОГЗК було порушено 7 207 га, рекультивовано 5 740 га. Площа земельного відводу ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» налічує 4 084 га землі. Загальна кількість рекультивованих земель - 2 538 га. Зрозуміло, що рекультивація - це краще, ніж «місячний ландшафт», який створюється після видобутку руди. Але не слід і радіти ії наслідкам тому, що більша частина цих земель використовується під висадку лісу, для покращення санітарної функції ландшафту. Ніякі витрати не повернуть нам метрової товщини  чорноземів, які годували б нас та наших нащадків. Тому що грунт - це плід терплячої праці природи, біологічне середовище, яке створювалося протягом століть (1 см - 125-400 років).
       
Велике значення для місцевих потреб мають будівельні матеріали, у тому числі граніти. Новопавлівське родовище гранітів відоме з дореволюційного часу. Регулярне добування граніту розпочалося з 1928 р. Зараз запаси його дорівнюють 12 млн. м3. Новопавлівський кар’єр викидає у повітря 372 000 тонн пилу та твердих речовин щороку.
       
Великої шкоди завдає ерозія грунту. Ерозія - це руйнування грунту потоками води чи вітром (водна, вітрова, берегова та інші). Кожен вид ерозії має свої особливості та умови розвитку. Але наслідки їх дії однакові: зниження родючості грунту та його руйнація навіть до повного знищення. Площі сільскогосподарських угідь у Нікопольському районі складають біля 134 000 га. З них 72 000 га (у тому числі 62 000 га - рілля) схильні до вітрової та водної ерозії. Еродовані грунти мають гірші, чим у не еродованих грунтів водні властивості. У них знижені водопроникнення  та влагоємкість, що обумовлює більш інтенсивний поверхневий стік дощових і талих вод та змивання грунту. Це викликає падіння родючості грунту, зменшення запасів вологи в ньому та зниження  врожаю. Водні ерозії з’являються щороку, вітрові бувають періодично -  2-3 рази у 10 років. Найбільш згубні пилові бурі у нашому районі були у 1966 та 1969 рр. Тоді з ланів був унесений найбільш родючий шар грунту, знищено багато посівів. Ефективними засобами боротьби з водною ерозією є: оранка впоперек схилу, безвідвальна оранка грунту із збереженням стерні, проведення лункування, преривчастого  боронування.
      
Особливе місце у житті нікопольців займає проблема помешкання поблизу Запорозького енергокомплексу АЕС - ДРЕС. Не виключені як радіологічне забруднення місцевості так і серйозні негативні явища внаслідок припущених недоліків при проектуванні та будівництві ЗАЕС. Помилки проектування пов’язані з невірним вибором проммайданчику ЗАЕС. Вона розміщена, по-перше, поблизу великих населених пунктів, при цьому не дотримується санітарна 25 км зона станції. По-друге, на території, яка потенційно підпадає затопленню волною прориву напірних фронтів вищележачих водосховищ (44,5 км3).
 
 
 Запорозький енергокомплекс АЕС - ДРЕС. 2008 р.
Фото: Вільчинська Л.М.
 
Серйозні недоліки також припущені при організації водопостачання атомної станції - при створюванні ставка-охолоджувача. При об’ємі води у ставку 43 млн. м3  дзеркало поверхні  складає 8 км2, що неприпустимо, згідно діючим нормативам (11-14 км2 на 1 мВТ потужності АЕС, тобто на кожен енергоблок) - приблизно 70 км2. Відмітка ставка-охолоджувача на 3,3 м вище рівня спрацювання водосховища. Крім того, в ньому відсутня гідроізоляція, що призводить до фільтрації з ставка охолоджувача до водосховища та у зону живлення підземних вод.
 
Згідно діючим європейським нормам на одній атомній станції повинно знаходитись не більш 4 блоків-реакторів. ЗАЕС єдина у світі має 6 блоків, останній з яких був введений в дію у 1998 році всупереч громадської думки населення, яке промовило «ні» введенню 6-го реактору на референдумі у 1994 році. Крім того, у 2001 році було побудоване сухе сховище відпрацьованого ядерного палива на території ЗАЕС. На цей час (2010 рік) вже завантажено 90 контейнерів. При цьому рівень радіації на майданчику ССВЯП підвищився у 8-10 разів.
 
Атомщики побудували захисну бетонну стіну біля ССВЯП, але вона не захистить вищележачі атмосферні маси та грунти від усе проникаючої дії радіації. Одна міліонна частка граму елементу плутонію - складової частини відпрацьованого палива може викликати рак, 1/1000 гр. - фіброз легень та смерть через декілька років. Період полурозпаду плутонію - 24 300 років, а це означає, що відходи будуть наводити загрозу для людей ще півмільони років - на протязі  життя 16 000 поколінь.
 
Плутоній повинен зберігатися в ізоляції практично вічно, але якась його частка, до 2%, як вважають вчені, виходить в атмосферу під час перевантаження, транспортування та інших промислових операцій. Доктор Джон  Гофман довів, що навіть при 99,99% надійності зберігання 160 фунтів плутонію все ж зникне. Уявіть собі, що цієї кількості достатньо, щоб викликати рак у населення, кількість якого у 15 разів більше, ніж зараз мешкає на Землі. А якщо потраплять усі 2% у навколишнє середовище?! Тоді, зі слів Гофмана, ми повинні забути про майбутнє людства.
 
Один блок ЗАЕС виготовляє біля 200 кг плутонію за рік, який тепер зберігається на відстані 7 км від нашого міста. Тому ми можемо забути і про майбутнє Нікополя. Уроки аварії на Чорнобильській АЕС свідчать про можливість ії повторення на будь-якому ядерному об’єкті та вимагають від нас зробити все належне, щоб зупинити нові ядерні трагедії, захистити здорове майбутнє як усієї України, так і Нікопольського регіону. Проте, розташована біля м. Нікополя найбільша у Європі ЗАЕС всупереч волі мешканців 30-км контрольованої зони станції та звернення  органів місцевого самоврядування продовжує розбудовувати у густонаселеному регіоні найбільше у світі сховище відпрацьованого ядерного палива. Разом із тим, населення контрольованої зони ЗАЕС залишається не забезпеченим елементарними засобами захисту життя і здоров’я на випадок ядерної аварії, страждає від високого рівня захворюваності та генетичних вад.
 
Крім того, порушуючи вимоги санітарної та екологічної безпеки, ЗАЕС запровадила з 2005 року безперервну продувку ставка-охолоджувача у Каховське водосховище, яке є єдиним джерелом водопостачання для більшості мешканців регіону. Продувка додає до питної води мешканців 30-км зони ЗАЕС стійкий радіоізотоп тритій - радіоактивний водень. Коли він розпадається  (період полурозпаду - 12,3 року) він перетворюється у гелій та випускає сильне бета-випромінювання.
 
Ця трансмутація особливо шкідлива для живих істот, тому що може вразити генетичний апарат клітини. Для реалізації «ядерного ренесансу» заявлено про бажання і «необхідність» розширення атомної станції на два блоки. За цим стоїть відомий ще з радянських часів відомчий егоїзм та безвідповідальність перед місцевим населенням.
 
Занепокоєні безпекою та станом здоров’я населення, особливо дітей, громадськість та органи місцевого самоврядування зони спостереження ЗАЕС протягом тривалого часу закликають керівництво держави припинити розширення та діяльність ядерних об’єктів у техногенно перевантаженому Нікопольському регіоні та виконати вимоги ст. 12 Закону України «Про використання ядерної енергії і радіаційної безпеки» про надання компенсації та пільг населенню, яке мешкає в зоні розташування ЗАЕС.
 
Проте воля населення зони спостереження Запорізької АЕС, у тому числі, висловлена під час референдуму щодо ЗАЕС у 1994 році, ігнорується, а соціально-екологічні проблеми та загрози життю і здоров’ю людей загострюються. Зважаючи на постійні нехтування прав населення зони спостереження Запорізької АЕС на безпечне для життя і здоров’я довкілля з метою протидії новим ядерним катастрофам громадськість Нікопольського регіону вимагає:
  1. Скасувати діючу енергетичну стратегію та плани розбудови в Україні нових ядерних реакторів, зокрема на ЗАЕС.
  2. Припинити розбудову сховищ відпрацьованого ядерного палива ЗАЕС та вжити заходи щодо їх переведення у централізоване сховище.
  3. Припинити продувку ставка-охолоджувача ЗАЕС у єдине джерело питного водопостачання регіону - Каховське водосховище та перевести станцію на оборотне водоспоживання.
  4. Прийняти Постанову Кабінету Міністрів України «Про організацію щорічного медичного моніторінгу населення, яке мешкає в зонах спостереження АЕС» та забезпечити на ії основі безкоштовне проведення щорічного медичного огляду населення зони спостереження ЗАЕС.
  5. Встановити на території зони спостереження ЗАЕС оплату за спожиту населенням електроенергію бюджетними установами та суб’єктами господарської діяльності на рівні 50% від діючого тарифу.
  6. Забезпечити належне, безкоштовне та безперервне інформування мешканців регіону зони спостереження ЗАЕС щодо стану ядерної та радіаційної безпеки за рахунок розширення діяльності інформаційного центру ЗАЕС та встановлення необхідної кількості інформаційних табло в населених пунктах регіону.
  7. Забезпечити належний соціальний, медичний та протиаварійний захист населення у зоні спостереження ЗАЕС.
Широкомасштабне забруднення навколишнього середовища міста Нікополя призвело до різкого збільшення канцерогенних і мутагенних чинників, що викликали погіршення стану здоров’я населення міста і перш за все дітей. Показник смертності населення досяг 15,6 чоловік на 1 000 мешканців, що значно вище за показники смертності в найбільших промислових містах України. Природжені аномалії збільшилися у декілька разів. Різко зросла за останні роки дитяча захворюванність, яка на 30% вища  ніж у Дніпропетровській області і в цілому по Україні. Оскільки рівень здоров’я населення знизився до критичної відмітки, а кількість населення за останні 12 років скоротилася на 32 000 осіб (на 1/5), на фоні розширення несприятливої екологічної ситуації необхідні невідкладні, рішучі та ефективні системні заходи для того, щоб змінити загрозливе положення міста, зупинити його подальше вимирання, поліпшити стан довкілля.

 

Переведення в електронний вигляд: Бутенко О.П.
На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про природу та екологію України та Нікопольщини:
 
 
Last Updated on Thursday, 06 October 2011 14:27
 
Нікополь Nikopol, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting