Зараз на сайті

Сейчас 55 гостей онлайн
Besucherzahler singles
счетчик посещений


Designed by:
SiteGround web hosting Joomla Templates
PDF Печать E-mail
Історія Нікопольщини - Сучасний Нікополь
10.05.2011 10:09
There are no translations available.

Голованов В.І.
Ветеран праці НЗФ
м. Нікополь, Україна
Біографія

Матеріал надано в авторській редакції

 
 
Флюсовари стають плавильниками
(Глава 3 із "Нариси про трудові будні НЗФ
або
Спогади старого феросплавника")

Раніше розповідалося, в яких муках народилося і почало рости перше дитя - флюсоплавильний цех (ФПЦ). Надалі цех поступово долав закладені проектом болячки і поступово «дорослішав», удосконавлювався.

Почала позначатися спеціалізація флюсів по печах. На печі № 1 стали плавити усі безмарганцеві флюси. Піч № 2 спеціалізувалася на таких "хитрих" флюсах як АН-1, АН-8, АН-22 (Академія Наук флюс 1, Академія Наук флюс 8, Академія Наук флюс 22). Піч № 3 забезпечувала заводи, що виробляють спецсталі флюсами для електрошлакового переплаву сталі.

А оскільки будувалися магістральні газо- і нафтопроводи, то для виробництва труб великого діаметру довелося плавити багато флюсу АН-60, для чого підключили нову піч № 4, а їй на допомогу підключалися іноді і перша, і друга печі.

Представники інституту Патона з цеху майже не йшли - освоювали нові марки флюсів. На протязі місяця доводилося плавити по 4-5 різних марок флюсів на кожній печі. Це зовсім інше, чим десятиріччями "сидіти" на одному сплаві - відточуючи, відшліфовуючи технологію і навички.

Начебто усе складалося нормально. Але тут з'ясувалося, що не всім працівникам йде "гарячий" стаж. Перший плавильник з печі № 1, Никифоров Геннадій Михайлович, учасник бойових дій (надалі перший пенсіонер цеху), що заробив понад 9 років "гарячого" стажу на Новокузнецькому феросплавному, звернувся у відділ кадрів, щоб точно підрахувати свій "гарячий" стаж.


Біля клубу заводу ЗБК № 27 на Першотравневій демонстрації. (Зліва  направо: Піпа Анатолій Миколайович, Янковський Микола Андрійович, Голованов Віктор Іванович та Нікіфоров Геннадій Михайлович - учасник бойових дій, перший пенсіонер цеху. Сидить - Голубенко Анатолій Миколайович з сином). Травень, 1967 р.
Фото з архіву автора

Але виявилось, що на НЗФ йому "гарячий" стаж не йде, тут "теплий" стаж і плавильники йдуть на пенсію з нього в 55 років. Виявилось, що лише мулярі-вогнетривники мають "гарячий" стаж в цьому "теплому" цеху, а майстри, відпалювачі, машиністи кранів - ні. Тому багато робітників з печей почали розвідувати, як би раніше перейти в цех № 2, нехай навіть доки на тариф, та зате з "гарячим" стажем. Це була головна причина втечі кадрів в інші цехи.

До пуску нашого цеху флюс плавили в печах об'ємом не більше 10 відер, в різних майстернях усієї країни. Після ці ж люди використовували цей флюс в цій же майстерні для наплавлення, зварювання або обмазки електродів. На "гарячих" роботах вони працювали менше 50% робочого часу, тому їм і вважали роботу просто "шкідливою" і чоловіки йшли на пенсію в 55 років.

У Новомосковську практично усіх флюсоварів оформили вогнетривниками. І у них йшов "гарячий" стаж. А у нас, збудувавши в ряд 6 п'ятитонних печей, з виплавкою великої кількості марок на кожній печі - дали людям усього лише "теплий" стаж. Тому, і я і багато з тих, хто були першими плавильниками і т.ін. цеху, зараз через це отримуємо пенсію на 25-30 грн. менше.


Флюсовар Піпа Анатолій Миколайович. Ця робота не вважалась «гарячим» стажем. 1966 р.
Фото з архіву автора 

На Трубному заводі в м. Харцизську в перші пару років після його пуску сильно захворіли декілька зварювальників, а там CAF2 у флюсі (який, з'єднуючись з водою, утворює плавикову кислоту від пари, яка дуже шкідлива для здоров'я) усього лише 5-6%. А у нас у флюсі АНФ-6 (марка флюсу) - CAF2 було в 10 разів більше.

Тому багато з «наших» 1945 року народження і вище - вже у світі «іншому». Але це я зараз такий розумний, а тоді мені потрібно було утримувати сім'ю. І таких, як я, було багато.


Ветерани цеху. Перед 45-річчям першої плавки. 6 березня 2011 р.
Фото: Білоцерковська Л.М.


... Ветерани в цеховій їдальні згадують своїх товаришів. 6 березня 2011 р.
Фото: Білоцерковська Л.М. 

І ми почали домагатися справедливості. Робили б ми це й досі, доводячи, що "флюсовар" - це такий же металург, як і "сталевар", але допомогло інше.

Потрібно було плавити ферросилікокальцій і притому у великому об'ємі. Йшли розмови про виплавку феробору. Ми попросту сказали, що ми флюсовари, а не ферросплавщики і, розуміючи, що ми повністю праві, в Москву з відповідними паперами відправили, представників від служб і відділів заводу.

А там (у Москві) вже були наші листи. Ніхто ніде і не заперечував, настільки вагомими були аргументи і документи. Через декілька днів нас повідомили з Москви, що ми вже плавильники феросплавів - і ми почали виплавку ферросилікокальцію.

Адже можна було це зробити ще до першої плавки і без емоцій.

Час йшов, а тут з'ясувалося, що проектні три десятки малопотужних вентиляційних систем виявилися неефективними. На їх очищення регулярно притягувалося багато технологів. А може, потрібно було б їх просто прибрати, встановивши декілька нових потужних систем?

А якщо врахувати, що це покращувало і якість продукції (до флюсів окрім хіманализів є ще й цілий ряд інших вимог: насипна або об'ємна вага, колір зерен, структура, фракційний склад), то, начебто, і не повинно було бути перешкод. Але гроші, яких завжди у всі часи мало - стали головною перешкодою.

Потужніші, новіші вентиляційні системи (аспіраційні) все ж встановили. Жити і працювати стало краще і легше. "Спійманий" ними пил стали повертати у виробництво. Тільки на цих утилізованих відходах вони себе років за п'ять і окупили!


Одна з новозбудованих аспіраційних систем, що покращили режими праці та технології.
Система В-3 біля шихтового двору цеху № 9. 6 березня 2011 р.
Фото: Білоцерковська Л.М. 

Зараз у цеху інший напрям, інші завдання, вирішують їх вже інші люди.

У наш прагматичний час потрібна не лише матеріальна зацікавленість, але і виховання почуття причетності кожного працівника до звершень цеху, заводу.

Не можна зводити свою працю до принципу "бери більше, кидай далі", потрібно щоб людина знала: навіщо, для чого і чому так, щоб вона бажала зробити добре. Щоб і працювалося, і жилося краще.
- Що ти робиш?
- Камені тягаю.
- А ти що робиш?
- Гроші заробляю.
- А ти чим зайнятий?
- Храм будую.

Нашим спадкоємцям набагато легше працюватиметься, якщо вони не повторюватимуть наших помилок, знаючи їх, але розвиватимуть наші успіхи, теж знаючи про це.


Ветеранів привезли на ювілейну плавку.
Ось так сьогоднішній начальник цеху Пихтін Г.М. зустрічає ветерана цеху Лощонова Ю.А. 6 березня 2011 р.
Фото: Білоцерковська Л.М. 


Бувший начальник цеху Ємельянов О.А.
та сьогоднішній начальник цеху Пихтін Г.М. на ювілейній плавці. 6 березня 2011 р.
Фото: Білоцерковська Л.М. 

І сьогодні цей цех діє як «гарячий цех», про що свідчать нижче приведені фото.


Робоча шляпа плавильника. 6 березня 2011 р.
Фото: Білоцерковська Л.М. 


Шлаківні з розплавом у не «гарячому» цеху. 6 березня 2011 р.
Фото: Білоцерковська Л.М. 


Робочий момент. Плавильний цех № 9 сьогодні. 6 березня 2011 р.
Фото: Білоцерковська Л.М. 


Підготовка печі до роботи. 6 березня 2011 р.
Фото: Білоцерковська Л.М. 


Плавка готова. Починаємо випуск!!! 6 березня 2011 р.
Фото: Білоцерковська Л.М. 


А ось і випуск розплаву. Один із багатьох тисяч випусків, які зроблені за 45 років… 6 березня 2011 р.
Фото: Білоцерковська Л.М. 


Робочий момент випуску флюсу. 6 березня 2011 р.
Фото: Білоцерковська Л.М. 

 

Переведення в електронний вигляд: Бутенко О.П.

На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про історію Нікопольщини:

 

Обновлено 31.05.2011 12:49
 
Нікополь Nikopol, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting