Мис Капулівський (на якому розташоване сучасне село Капулівка, Нікопольський район), з давніх часів приваблював людину оселитися тут завдяки своєму дуже зручному географічному становищу. Оточений річками та озерами з трьох боків, він надійно захищав її від нападників і далеко вклинювався в Дніпровські плавні, з їх багатющою флорою і фауною. Сама ж Капулівка веде свій родовід ще з козацької доби, а точніше від Чортомлицької Запорозької Січі.

Вигідне географічне розташування сприяло тому, що в цій місцевості здавна виникали стаціонарні поселення. Це засвідчується наступними пам'ятками археології на території і поблизу с. Капулівка:

• дві стоянки мустьєрської доби (150-40 тис. років тому);
• неолітичне поселення та могильник Дніпро-Донецької архекультури (друга половина V - початок IV тис. до н.е.) на території сучасного м. Марганець Дніпропетровської області;
• енеолітичний могильник середньостогівської культури (друга половина IV - перша чверть III тис. до н.е.);
• поселення та ґрунтовий могильник ямного часу (злам ІV-III - друга половина III тис. до н.е.);
• грунтові могильники катокомбної культури (ХХIII-ХVIII ст. до н.е.);
• поселення сабатинівської культури (XV-XII ст. до н.е.);
• поселення скіфського часу (IV-III ст. до н.е.);
• поселення черняхівської культури (др. пол. ІІ-ІVст. н.е.);
• ґрунтовий могильник салтово-маяцької культури (VІІ-ІХ ст. н.е.);
• Чортомлицька Запорозька Січ (1652-1709 рр.).

Таким чином, с. Капулівка за концентрацією археологічних пам'яток є унікальним поселенням, порівняно з іншими населеними пунктами Нікопольського регіону. Актуальність археологічних досліджень на території с. Капулівки пояснюється тим, що по-перше, воно має виключне значення у власне археологічній площині, а, по-друге, беззахисністю залишків пам'яток археології, розташованих на його території, перед водами Каховського водосховища, яке знищує їх. З 2001 року розпочалися археологічні дослідження Капулівської групи археологічної розвідки Нікопольського краєзнавчого музею (КАПГАР НКМ) з метою постійної перевірки стану збереження та охорони пам'яток археології, взятих на державний облік та під охорону, а також виявлення нових пам'яток археології на його території.

Під час археологічних розвідок 2001-2002 рр. була виявлена курганна група Царева Могила, що складалася з 8 курганів, хронологічний діапазон яких становив період від доби енеоліту-бронзи до скіфського часу (III-І тис. до н.е.). Вони розташовані в районі південного цвинтаря с. Капулівки. З цієї курганної групи був досліджений курган № 3 скіфської доби (IV ст. до н.е.), нещодавно пограбований.

Виходячи з мети археологічних розвідок КАПГАР  НКМ протягом 2001-2002 рр. здійснювала дослідження об'єктів, які мали відношення до різних археологічних культур та історичних періодів, в тому числі і козацької доби (Чортомлицька Запорозька Січ). Перші археологічні дослідження пам'яток козацької доби в районі с. Капулівки провів у середині 80-х рр. XIX ст. видний український історик і археолог Д.І. Яворницький, який дослідив у південно-східному кутку Січі яму "в окружности... 10 сажень, в глубину до 2 аршин", що, за його думкою, "служила местом войсковой скарбницы" (2; 322). Крім того Д.І. Яворницький прокопав січовий вал по лінії південь-північ (2; 323). Через 25 років, у 1910 р., тут працював директор Херсонського міського музею старожитностей Херсонського краю В.І. Гошкевич, а в 1939 та 1941 роках розкопки укріплень Чортомлицької Січі проводив співробітник Інституту археології АН УРСР М.Л. Макаревич (3; 131). У зв'язку з будівництвом Каховської ГЕС та загрозою затоплення пам'яток археології, пов'язаних з козацькою добою, Інститутом археології АН УРСР була створена спеціальна група, яка обстежила місця, на яких, згідно історичних джерел, знаходилася Запорозька Січ. На території Чортомлицької Січі археологічні дослідження в 1951 та 1953 роках проводив співробітник Інституту археології АН УРСР Ф.Б. Копилов. В одній із своїх наукових статей він повідомляє: "До наших днів від місця, де стояла Чортомлицька Січ дійшов лише невеликий острів, який щороку зменшується - розмивається весняними водами Дніпра. Місце, де стояла січова фортеця повністю змите водою. Лишилася тільки невелика частина січової території, що знаходилася за стінами фортеці. Як виявлено розкопками 1941 та 1951 років на ній знаходились різні ремісничі майстерні і підсобні січові приміщення" (4; 9-10).

КАПГАР НКМ під час обстеження берегової смуги південно-східного сектору мису Капулівський в 2002-2003 рр. поблизу підніжжя корінного берегу виявила велике скупчення залізних речей та фрагментів у дуже сильному корозійному стані. У листопаді 2003 року до цього місця була зроблена прив'язка від пам'ятного знаку на честь кошового отамана Чортомлицької (Старої) Запорозької Січі Д.І. Сірка.

 

 

 

На відстані 110 м на південний схід від пам'ятного знаку розташована ділянка довжиною близько 40 м (уздовж берегової смуги) із зосередженими на ній вищезгаданими артефактами (6; 29). У 2002 р. на цьому місці серед підйомного матеріалу відібрано дві залізні сокири. В обох сокирах - провухи, трикутної в плані форми вміщені в обухах. Леза широкі, опуклі, похилені вниз. Довжина найбільшої сокири 16,5 см, висота леза 8,6 см. За формою обидві нагадують бойову сокиру, знайдену під час археологічних розкопок під Берестечком (7; 128). Але в капулівських сокир нижня основа обуха від ударної частини піднімається в бік шийки під кутом 20 градусів, а в берестечківської сокири нижня основа пряма. На жаль ударна частина обухів обох капулівських сокир деформована.

Під час археологічних розвідок у листопаді 2003 р. на вищевказаній ділянці берегу КАПГАР НКМ було відібрано сім залізних цвяхів, які мали більш-менш добрий стан збереження. Розміри цвяхів коливалися від 7,3 до 11,1 см, але їх об'єднували спосіб виготовлення (ковка) та морфологічні дані: круглі в плані грибоподібні головки і чотирикутні у розрізі стержні (6; 35). За морфологічними ознаками та способу виготовлення знайдені вироби ковальства можна віднести до другої половини XVII - початку XVIII ст. Тобто до періоду існування Чортомлицької Січі.

За свідченнями місцевих старожилів, від місця скупчення залізних речей на відстані 500 м на північний схід був розташований о. Чортомлик. За часів козацтва, за Д.І. Яворницьким, це був не острів, "а только мыс или рог" (2; 320), на якому містилася Січ. Для неї природною межею з трьох боків становили річки Чортомлик, Прогнойна та Скарбна. Четвертий бік виходив у степ (8; 6).

За попередніми даними ділянка берегової смуги, яка виявлена КАПГАР НКМ, можливо, була місцем розташування козацької кузні (або декількох кузень), що розташовувалася за межами самої фортеці, так само як і багато інших, на чому наголошував Ф.Б. Копилов.

Ймовірно, що в районі південно-східного сектору миса Капулівський ще збереглися рештки господарських або виробничих споруд цього періоду. Тому є підстава для проведення археологічних досліджень в цьому секторі мису шляхом закладки розвідувальних шурфів, адже води Каховського водосховища щорічно розмивають в середньому до 5 м корінного берега, а разом з ним і культурний шар археологічних пам'яток.

 

 

Переведення в електронний вигляд: Бутенко О.П.

---