Зараз на сайті

Сейчас 165 гостей онлайн
Besucherzahler singles
счетчик посещений



Designed by:
SiteGround web hosting Joomla Templates
PDF Печать E-mail
Дніпровські плавні - Тваринний світ
28.01.2010 15:24

Тороп С.О.
Біолог
м. Нікополь, Україна
Біографія

Малюнок автора

Матеріал надано в авторській редакції

 
 
Нічниця водяна (Myotis daubentoni)

Відразу ж після заходу сонця на пошуки здобичі вирушає невелика летюча миша - нічниця водяна. У вечірніх сутінках вона низько літає над поверхнею води (там, де немає рослинності, на висоті 5-30 см), полюючи на дрібних комах. Як і у всіх нічниць політ у неї нешвидкий, поривчастий і нерівний. Час від часу це рукокриле створіння відпочиває, причепившись до гілки дерева, яке росте на березі, або до карниза будинку, що стоїть неподалік від водойми. Перед світанком нічниця водяна повертається в свій притулок - в дупло старого дерева, печеру, грот, шахту дренажної системи і т.д. У міських умовах її притулок може знаходитися і в будівлі, розташованій поблизу від річки або водосховища. Цей вид зустрічається навіть в промислових придніпровських полісах, легко пристосовуючись до життя в містах. У Нікополі нічниця водяна зазвичай зустрічається в районах, що розтягнулися по узбережжю Каховського водосховища - в Старій частині міста, на Лапинці і Новопавлівці. І хоча немає вже на березі Дніпра високої кручі з Кіндратовою печерою, де за розповідями моєї прабабусі, старий вільний матрос Кіндрат видобував цілющу глину, але водяні нічниці і нині зустрічаються в цій місцевості.

Довжина тіла нічниці водяної - 4,9-5,5 см, вага - 4-10 г, довжина ліктьової кістки - 3,5-4,1 см. Вуха у цієї летючої миші досить широкі, округлені, а шкірний виступ біля основи вуха, що прикриває слуховий отвір, довгий, рівномірно звужений до кінця і загострений. Забарвлення: спина темно-бура з коричнево-каштановим відтінком, брошко - світло-сіре (іноді злегка жовтувате). У виводковий період самки водяних нічниць утворюють зграї по 30-200 особин і організовують в притулках біля води цілі «гуртожитки». У міських умовах такі зграї можуть бути змішаними, такими, що складаються з водяних нічниць, рудих вечорниць, і нетопирів-карликів. У середині-кінці червня самка народжує одного малюка, який вже через 4-5 тижнів може самостійно літати, але статевозрілим стає тільки на другому році життя.

Будучи осілим видом, нічниця водяна проводить зиму в печерах, підвалах, шахтах, ущелинах, підвішуючись вниз головою. В цей час температура тіла звіра знижується до 5-7оС, частота вдиху і биття серця складає 1 раз на 2-3 хвилини. Окрім комарів і мошок ці летючі миші можуть годуватися і великими жуками, збираючи їх на деревах.

Як за часів Дніпровських плавнів, так і нині нічниця водяна досить поширений на Нікопольщині вид. До речі, нічниці, які літають над поверхнею Каховського водосховища, красномовно свідчать про те, що вода в нашому рукотворному морі ще остаточно не доотруєна промисловими викидами і хімією. Цей вид летючих мишей - «лакмусовий папірець» стану водойми.
 


Цікаві факти

  • В ході дослідження, проведеного Інститутом зоології НАН України за підтримки Фонду Джона Д. і Кетрін Т. МакАртуров в 2002 р., в містах України виявлені наступні види рукокрилих (Chiroptera): нічниця водяна (Myotis daubentoni), нічниця ставкова (Myotis dasycneme), нічниця Наттерера (Myotis nattereri), нічниця триколірна (Myotis emarginatus), нічниця вусата (Meotis mystacinus), руда вечірниця (Nyctalus noctula), мала вечірниця (Nyctalus leisleri), нетопир-карлик або нетопир малий (Pipistrellus pipistrellus),  нетопир середземноморський (Pipistrellus kuhli), кажан пізній (Eptesicus serotinus), вухань звичайний (Plecotus auritus). Найбільш поширеними в містах України є 4 види летючих мишей: руда вечорниця, кажан пізній, нічниця водяна і вухань звичайний.
 
Нетопир-карлик (нетопир малий)
Вухань звичайний
  • Деякі з летючих мишей, які мешкають в нашій країні, на зиму відлітають в теплі краї. Наприклад, вечірниця руда проводить зиму в Греції, Болгарії і на Кіпрі.
 
Вечірниця руда (вечірниця дозірна)
  • У країнах Європи до Червоних книг внесені всі види летючих мишей, які мешкають там. У Червону книгу Росії включені наступні види рукокрилих: малий підковонос (Rhinolophus hipposideros), підковонос Мегелі (Phinolophus mehelyi), підковонос великий (Rhinolophus ferrumequinum), нічниця гостровуха (Myotis blythi), нічниця трикольорна (Myоtis emarginatus), гігантська вечорниця (Nyctalus lasiopterus), довгокрилець звичайний (Miniopterus schreibersi) - європейський п/вид (M.s. schreibers), далекосхідний п/вид (M.s fuliginosus).
  • Одного разу вчені виявили в печері Бракен (штат Техас, США) величезну колонію летючих мишей аж в 20 мільйонів особин!
  • В середньому летючі миші живуть до 20 років. Зоологам відома одна самка бурої нічниці, яка прожила 32 роки.
  • Летючі миші, які харчуються жабами, уважно слухають їх шлюбні пісні. По ним вони відрізняють їстівних жаб від отруйних.
  • При пошуку комах летючі миші використовують не зір, а слух. Вони посилають звукові сигнали, а потім сприймають їх віддзеркалення від різних об'єктів.
  • Діапазон сприйнятливості звуку у летючих мишей складає від 12 до 98 000 коливань в секунду. Для порівняння, у людини він складає від 40 до 30 000 коливань в секунду, причому гострота її слуху різко падає в зоні від 5 000 коливань в секунду і вище.
  • Свиноноса летюча миша Кітті (Craseonycteris thonglongyai), яка мешкає в Таїланді - найменший рукокрилий ссавець. Довжина її тіла складає 2,9-3,3 см, а вага - 1,7-2 г. Вона поступається в розмірах багатьом равликам і комахам
  • Найбільша летюча миша, колонг, мешкає в Малайзії, має розмах крил близько 1,5 м і важить близько 1 кг.
  • На островах Сейшельського архіпелагу, розташованого в Індійському океані, з ссавців зустрічаються тільки рукокрилі.
 
Сейшельські острови
Фото: www.turizm.ru
  • Останки найдавнішої летючої миші (Icaronycteris index) виявлені в еоценових відкладеннях Вайомінга (США).
  • Деякі з летючих мишей, які живуть в тропічних країнах, наприклад, довгоніс Годмана (Choeroniscus godmani) здатен опилювати квіти. Він вилизує своїм довгим тонким язиком їх нектар і пилок, мимоволі вкриваючись пилком, і, таким чином, переносить його з однієї квітки на іншу.
  • Бразильський складчатогуб (Tadarida brasiliensis) здатний розвивати швидкість майже до 100 км/год.
  • У різних видів летючих мишей різні терміни тривалості вагітності. У нічниць вона триває 54 дні, у вечірниць - 73 дні, у летючих лисиць (Pteropus) - 6 місяців, у звичайного вампіра (Desmodus) - 7 місяців.
  • Вампірові летючі миші (Desmodontidae) зустрічаються в Центральній і Південній Америці. Вони годуються виключно кров'ю теплокровних тварин (птахів і ссавців) і є розповсюджувачами багатьох хвороб. Від сказу, що ними переноситься, щорічно гине до 1 млн. голів худоби. Є відомості і про людські жертви в північних районах Перу.
  • Деякі летючі миші - великий риболов (Noctilio leporinus), індійський несправжній вампір (Megaderma lyra) та рибоїдна нічниця (Myotis vivesi) ловлять рибу, хватаючи її кігтями задніх кінцівок у поверхні води.
  • Одна летюча миша на протязі години з'їдає до 700 комарів.
  • Щорічно ніч з 20 на 21 вересня (осіннє рівнодення) відзначається в країнах Євросоюзу як Міжнародна ніч летючих мишей. Головною метою цього заходу є привернення уваги населення до проблеми охорони рукокрилих. Велике значення приділяється і популяризації цих корисних тварин, перед якими багато європейців до цих пір відчувають марновірний страх.
 
У деяких країнах для летючих мишей люди розвішують на деревах навіть спеціальні будиночки


 

 
 
 
 
 
 Фото: B.gliwa

 

Ілюстрації:

  1. Тайны живой природы. - М.: Россмэн, 1999. - 200 с.
  2. Цвелых А.Н. Школьный определитель позвоночных животных. - К.: Рад. школа, 1983. - 256 с.

 

Голос нічниці водяної:   

JavaScript is disabled!
To display this content, you need a JavaScript capable browser.

Переклад в електронний вигляд: Бутенко О.П.


Дізнатися більше про нічницю водяну Ви можете тут:

 

 

У разі використання матеріалів цього сайту посилання на сайт обов'язкове
Обновлено 26.12.2010 16:35
 
Нікополь Nikopol, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting